Провербеле 6
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Фиуле, дакэ те-ай пус кезаш пентру апроапеле тэу, дакэ те-ай принс пентру алтул,
1Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, —
2дакэ ешть легат прин фэгэдуинца гурий тале, дакэ ешть принс де кувинтеле гурий тале,
2То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.
3фэ тотушь лукрул ачеста, фиуле: дезлягэ-те, кэч ай кэзут ын мына апроапелуй тэу! Де ачея ду-те, арункэ-те ку фаца ла пэмынт ши стэруеште де ел!
3Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, — бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;
4Ну да сомн окилор тэй, нич аципире плеоапелор тале!
4Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати — війкам твоїм;
5Скапэ дин мына луй кум скапэ кэприоара дин мына вынэторулуй ши ка пасэря дин мына пэсэрарулуй!…
5Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.
6Ду-те ла фурникэ, ленешуле; уйтэ-те ку бэгаре де сямэ ла кэиле ей ши ынцелепцеште-те!
6Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.
7Еа н-аре нич кэпетение, нич привегетор, нич стэпын,
7Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;
8тотушь ышь прегэтеште храна вара ши стрынӂе де-але мынкэрий ын тимпул сечеришулуй.
8А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.
9Пынэ кынд вей ста кулкат, ленешуле? Кынд те вей скула дин сомнул тэу?
9Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?
10Сэ май дормь пуцин, сэ май аципешть пуцин, сэ май ынкручишезь пуцин мыниле ка сэ дормь!…
10Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;
11Ши сэрэчия вине песте тине ка ун хоц ши липса, ка ун ом ынармат.
11А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.
12Омул де нимик, омул нелеӂюит, умблэ ку неадевэрул ын гурэ,
12Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;
13клипеште дин окь, дэ дин пичор ши фаче семне ку деӂетеле.
13Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;
14Рэутатя есте ын инима луй, урзеште лукрурь реле ынтруна ши стырнеште чертурь.
14У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.
15Де ачея, нимичиря ый ва вени пе неаштептате; ва фи здробит деодатэ ши фэрэ ляк.
15За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий — без рятунку.
16Шасе лукрурь урэште Домнул ши кяр шапте Ый сунт урыте:
16От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:
17окий труфашь, лимба минчиноасэ, мыниле каре варсэ сынӂе невиноват,
17Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,
18инима каре урзеште планурь нелеӂюите, пичоареле каре аляргэ репеде ла рэу,
18Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,
19марторул минчинос, каре спуне минчунь, ши чел че стырнеште чертурь ынтре фраць.
19Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братями розсїває.
20Фиуле, пэзеште сфатуриле татэлуй тэу ши ну лепэда ынвэцэтура мамей тале:
20Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;
21лягэ-ле некурмат ла инимэ, атырнэ-ле де гыт!
21На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.
22Еле те вор ынсоци ын мерсул тэу, те вор пэзи ын пат ши ыць вор ворби ла дештептаре.
22Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:
23Кэч сфатул есте о канделэ, ынвэцэтура есте о луминэ, яр ындемнул ши мустраря сунт каля веций.
23Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;
24Еле те вор фери де фемея стрикатэ, де лимба адеменитоаре а челей стрэине.
24Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.
25Н-о пофти ын инима та пентру фрумусеця ей ши ну те лэса адеменит де плеоапеле ей!
25Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;
26Кэч пентру о фемее курвэ, омул ажунӂе де ну май рэмыне декыт ку о букатэ де пыне, ши фемея мэритатэ ынтинде о курсэ унуй суфлет скумп.
26Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.
27Поате чинева сэ я фок ын сын фэрэ сэ и се априндэ хайнеле?
27Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?
28Сау поате мерӂе чинева пе кэрбунь априншь фэрэ сэ-й ардэ пичоареле?
28Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?
29Тот аша есте ши ку чел че се дуче ла неваста апроапелуй сэу: орьчине се атинӂе де еа ну ва рэмыне непедепсит.
29Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.
30Хоцул ну есте урӂисит кынд фурэ ка сэ-шь потоляскэ фоамя, кэч ый есте фоаме.
30Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;
31Ши, дакэ есте принс, требуе сэ дя ынапой ыншептит, сэ дя кяр тот че аре ын касэ.
31А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.
32Дар чел че прякурвеште ку о фемее есте ун ом фэрэ минте; сингур ышь перде вяца чине фаче аша.
32Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.
33Ну ва авя декыт ранэ ши рушине ши окара ну и се ва штерӂе.
33Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.
34Кэч ӂелозия ынфурие пе ун бэрбат, ши н-аре милэ ын зиуа рэзбунэрий;
34Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;
35ну се уйтэ ла ничун прец де рэскумпэраре ши ну се ласэ ындуплекат нич кяр де чел май маре дар.
35Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.