Провербеле 24
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ну пизмуи пе оамений чей рэй ши ну дори сэ фий ку ей;
1Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,
2кэч инима лор се гындеште ла прэпэд ши бузеле лор ворбеск нелеӂюирь.
2Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.
3Прин ынцелепчуне се ыналцэ о касэ ши прин причепере се ынтэреште;
3Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,
4прин штиинцэ се умплу кэмэриле ей де тоате бунэтэциле де прец ши плэкуте.
4Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.
5Ун ом ынцелепт есте плин де путере ши чел причепут ышь оцелеште влага.
5Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.
6Кэч прин мэсурь кибзуите кыштиӂь бэтэлия, ши прин мареле нумэр ал сфетничилор ай бируинца.
6Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
7Ынцелепчуня есте пря ыналтэ пентру чел небун: ел ну ва дескиде гура ла жудекатэ.
7Про дурного мудрість — річ надто висока, й в брамі нї пари він із уст не пустить.
8Чине се гындеште сэ факэ рэу се кямэ ун ом плин де рэутате.
8Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
9Гындул челуй небун ну есте декыт пэкат ши батжокориторул есте о скырбэ пентру оамень.
9Помисл дурноти — гріх; зрадник — людям гидота.
10Дакэ слэбешть ын зиуа неказулуй, микэ ыць есте путеря.
10Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
11Избэвеште пе чей тырыць ла моарте ши скапэ пе чей че сунт апроапе сэ фие ынжунгияць.
11Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє — чи ж покинеш їх?
12Дакэ зичь: „Ах! н-ам штиут…”, крезь кэ ну веде Чел че кынтэреште инимиле ши Чел че вегязэ асупра суфлетулуй тэу? Ши ну ва рэсплэти Ел фиекэруя дупэ фаптеле луй?
12Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
13Фиуле, мэнынкэ мьере, кэч есте бунэ, ши фагуреле де мьере есте дулче пентру черул гурий тале!
13Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
14Тот аша ши ынцелепчуня есте бунэ пентру суфлетул тэу: дакэ о вей гэси, ай ун виитор ши ну ци се ва тэя нэдеждя.
14Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
15Ну ынтинде курсе, нелеӂюитуле, ла локуинца челуй неприхэнит ши ну-й тулбура одихна!
15Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
16Кэч чел неприхэнит де шапте орь каде ши се ридикэ, дар чей рэй се прэбушеск ын ненорочире.
16Бо праведний впаде сїм раз — і встане, безбожні же впадуть у погибель.
17Ну те букура де кэдеря врэжмашулуй тэу ши сэ ну ци се веселяскэ инима кынд се потикнеште ел,
17Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
18ка ну кумва Домнул сэ вадэ, сэ ну-Й плакэ ши сэ-Шь ынтоаркэ мыния де ла ел!
18А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
19Ну те мыния дин причина челор че фак рэу ши ну пизмуи пе чей рэй!
19Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,
20Кэч чел че фаче рэул н-аре ничун виитор ши лумина челор рэй се стинӂе.
20Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.
21Фиуле, теме-те де Домнул ши де ымпэратул ши сэ ну те аместечь ку чей неастымпэраць!
21Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,
22Кэч деодатэ ле ва вени пеиря. Ши чине поате шти сфыршитул амындурора?
22Бо нагло прийде погибель від них, — і біду від обох — хто її наперед узнає?
23Ятэ че май спун ынцелепций: „Ну есте бине сэ ай ын ведере фаца оаменилор ын жудекэць.”
23Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу — се погано.
24Пе чине зиче челуй рэу: „Ту ешть бун!” ыл блестемэ попоареле ши-л урэск нямуриле.
24Хто винуватому скаже: „Ти невинен‟, того клясти ме люд, того зненавидить народ;
25Дар челор че жудекэ дрепт ле мерӂе бине ши о маре бинекувынтаре вине песте ей.
25Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.
26Ун рэспунс бун есте ка ун сэрут пе бузе.
26Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.
27Везь-ць ынтый де требурь афарэ, ынгрижеште де лукрул кымпулуй, ши апой апукэ-те сэ-ць зидешть каса!
27Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.
28Ну ворби ын кип ушуратик ымпотрива апроапелуй тэу; орь ай вря сэ ыншель ку бузеле тале?
28Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
29Ну зиче: „Кум мь-а фэкут ел, аша ам сэ-й фак ши еу, ый вой рэсплэти дупэ фаптеле луй!”
29Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікови по вчинкам його.
30Ам трекут пе лынгэ огорул унуй ленеш ши пе лынгэ вия унуй ом фэрэ минте.
30Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
31Ши ера нумай спинь, акоперит де мэрэчинь, ши зидул де пятрэ ера прэбушит.
31Дивлюсь — терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожя розвалилась.
32М-ам уйтат бине ши ку луаре аминте ши ам трас ынвэцэтурэ дин че ам вэзут.
32Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:
33„Сэ май дорм пуцин, сэ май аципеск пуцин, сэ май ынкручишез мыниле пуцин, ка сэ мэ одихнеск…”
33Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго — згорнувши руки, полежиш, —
34Ши сэрэчия вине песте тине пе неаштептате, ка ун хоц, ши липса, ка ун ом ынармат.
34Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя — мов чоловік оружний.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.