Proverbs 24
King James Version with ApocryphaTranslation
King James Version with Apocrypha
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Be not thou envious against evil men, neither desire to be with them.
1Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,
2For their heart studieth destruction, and their lips talk of mischief.
2Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.
3Through wisdom is an house builded; and by understanding it is established:
3Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,
4And by knowledge shall the chambers be filled with all precious and pleasant riches.
4Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.
5A wise man is strong; yea, a man of knowledge increaseth strength.
5Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.
6For by wise counsel thou shalt make thy war: and in multitude of counsellors there is safety.
6Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.
7Wisdom is too high for a fool: he openeth not his mouth in the gate.
7Про дурного мудрість — річ надто висока, й в брамі нї пари він із уст не пустить.
8He that deviseth to do evil shall be called a mischievous person.
8Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.
9The thought of foolishness is sin: and the scorner is an abomination to men.
9Помисл дурноти — гріх; зрадник — людям гидота.
10If thou faint in the day of adversity, thy strength is small.
10Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.
11If thou forbear to deliver them that are drawn unto death, and those that are ready to be slain;
11Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє — чи ж покинеш їх?
12If thou sayest, Behold, we knew it not; doth not he that pondereth the heart consider it ? and he that keepeth thy soul, doth not he know it ? and shall not he render to every man according to his works?
12Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.
13My son, eat thou honey, because it is good; and the honeycomb, which is sweet to thy taste:
13Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:
14So shall the knowledge of wisdom be unto thy soul: when thou hast found it , then there shall be a reward, and thy expectation shall not be cut off.
14Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.
15Lay not wait, O wicked man , against the dwelling of the righteous; spoil not his resting place:
15Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,
16For a just man falleth seven times, and riseth up again: but the wicked shall fall into mischief.
16Бо праведний впаде сїм раз — і встане, безбожні же впадуть у погибель.
17Rejoice not when thine enemy falleth, and let not thine heart be glad when he stumbleth:
17Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;
18Lest the LORD see it , and it displease him, and he turn away his wrath from him.
18А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.
19Fret not thyself because of evil men , neither be thou envious at the wicked;
19Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,
20For there shall be no reward to the evil man; the candle of the wicked shall be put out.
20Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.
21My son, fear thou the LORD and the king: and meddle not with them that are given to change:
21Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,
22For their calamity shall rise suddenly; and who knoweth the ruin of them both?
22Бо нагло прийде погибель від них, — і біду від обох — хто її наперед узнає?
23These things also belong to the wise. It is not good to have respect of persons in judgment.
23Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу — се погано.
24He that saith unto the wicked, Thou art righteous; him shall the people curse, nations shall abhor him:
24Хто винуватому скаже: „Ти невинен‟, того клясти ме люд, того зненавидить народ;
25But to them that rebuke him shall be delight, and a good blessing shall come upon them.
25Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.
26Every man shall kiss his lips that giveth a right answer.
26Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.
27Prepare thy work without, and make it fit for thyself in the field; and afterwards build thine house.
27Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.
28Be not a witness against thy neighbour without cause; and deceive not with thy lips.
28Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?
29Say not, I will do so to him as he hath done to me: I will render to the man according to his work.
29Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікови по вчинкам його.
30I went by the field of the slothful, and by the vineyard of the man void of understanding;
30Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:
31And, lo, it was all grown over with thorns, and nettles had covered the face thereof, and the stone wall thereof was broken down.
31Дивлюсь — терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожя розвалилась.
32Then I saw, and considered it well: I looked upon it, and received instruction.
32Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:
33Yet a little sleep, a little slumber, a little folding of the hands to sleep:
33Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго — згорнувши руки, полежиш, —
34So shall thy poverty come as one that travelleth; and thy want as an armed man.
34Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя — мов чоловік оружний.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.