Провербеле 20
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Винул есте батжокоритор, бэутуриле тарь сунт гэлэӂиоасе; орьчине се ымбатэ ку еле ну есте ынцелепт.
1Вино — зрадник; напитки — буйність; хто на них надиться — безумний.
2Фрика пе каре о инсуфлэ ымпэратул есте ка рэкнетул унуй леу; чине ыл супэрэ пэкэтуеште ымпотрива са ынсушь.
2Царська грізьба — як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.
3Есте о чинсте пентру ом сэ се феряскэ де чертурь; дар орьче небун се ласэ стэпынит де априндере.
3Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.
4Тоамна, ленешул ну арэ; ла сечерат, ар вря сэ стрынгэ роаде, дар ну есте нимик!
4Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом — аж нема нїчого.
5Сфатуриле ын инима омулуй сунт ка ниште апе адынчь, дар омул причепут штие сэ скоатэ дин еле.
5В серцї людськім задуми — мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.
6Мулць оамень ышь трымбицязэ бунэтатя; дар чине поате гэси ун ом крединчос?
6Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?
7Чел неприхэнит умблэ ын неприхэниря луй; фериче де копиий луй дупэ ел!
7Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.
8Ымпэратул каре шаде пе скаунул де домние ал дрептэций рисипеште орьче рэу ку привиря луй.
8Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.
9Чине поате зиче: „Мь-ам курэцит инима, сунт курат де пэкатул меу”?
9Хто може сказати: Серце я очистив, — я чистий від гріха мого?
10Доуэ фелурь де греутэць ши доуэ фелурь де мэсурь сунт о скырбэ ынаинтя Домнулуй.
10Не однакова вага, не однака міра, одно і друге — гидота Господеві.
11Копилул ласэ сэ се вадэ ынкэ дин фаптеле луй дакэ пуртаря луй ва фи куратэ ши фэрэ приханэ.
11Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.
12Урекя каре ауде ши окюл каре веде, ши пе уна, ши пе челэлалт, Домнул ле-а фэкут.
12Ухо, що чує, й око, що бачить — одно й друге сотворив Господь.
13Ну юби сомнул, кэч вей ажунӂе сэрак; дескиде окий ши те вей сэтура де пыне!
13Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.
14„Рэу! Рэу!” зиче кумпэрэторул ши, плекынд, се феричеште.
14Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, — хвалиться.
15Есте аур ши сунт мулте мэргэритаре; дар бузеле ынцелепте сунт ун лукру скумп.
15Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба — уста розумні.
16Я-й хайна, кэч с-а пус кезаш пентру алтул; ши цине-л зэлог пентру алций!
16Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!
17Пыня минчуний есте дулче омулуй, дар май пе урмэ гура ый есте плинэ де петриш.
17Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,
18Плануриле се пун ла кале прин сфат. Фэ рэзбоюл ку кибзуинцэ!
18Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.
19Чине умблэ ку бырфель дэ пе фацэ лукруриле аскунсе, ши ку чел че ну-шь поате цине гура сэ ну те аместечь.
19Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.
20Дакэ чинева блестемэ пе татэл сэу ши пе мама са, и се ва стинӂе лумина ын мижлокул ынтунерикулуй.
20Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.
21О моштенире репеде кыштигатэ де ла ынчепут ну ва фи бинекувынтатэ ла сфыршит.
21Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.
22Ну зиче: „Ый вой ынтоарче еу рэул!” Нэдэждуеште ын Домнул, ши Ел те ва ажута.
22Не говори: „За зло я самий віддам‟; полиши се Господеві, — він охоронить тебе.
23Домнул урэште доуэ фелурь де греутэць, ши кынтарул минчинос ну есте ун лукру бун.
23Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра — йому противна.
24Домнул ындряптэ паший омулуй, дар че ынцелеӂе омул дин каля са?
24Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж — як узнати дорогу свою?
25Есте о курсэ пентру ом сэ факэ ын припэ о фэгэдуинцэ сфынтэ ши, абя дупэ че а фэкут журуинца, сэ се гындяскэ.
25Се сїть людинї — сквапно обіт складати, а послї обіту — роздумовати.
26Ун ымпэрат ынцелепт вынтурэ пе чей рэй ши трече ку роата песте ей.
26Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.
27Суфларя омулуй есте о луминэ а Домнулуй, каре пэтрунде пынэ ын фундул мэрунтаелор.
27Господень сьвічник — се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.
28Бунэтатя ши крединчошия пэзеск пе ымпэрат, ши ел ышь ынтэреште скаунул де домние прин бунэтате.
28Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.
29Слава тинерилор есте тэрия, дар подоаба бэтрынилор сунт перий албь.
29Слова молодих — їх сила, а окраса старих — їх сивий волос.
30Мижлоачеле де виндекаре пентру чел рэу сунт бэтэиле ши вынэтэиле пынэ ла ранэ.
30Рани від побоїв — се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.