Провербеле 27
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ну те фэли ку зиуа де мыне, кэч ну штий че поате адуче о зи!
1Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
2Сэ те лауде алтул, ну гура та, ун стрэин, ну бузеле тале!
2Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик.
3Пятра есте гря ши нисипул есте греу, дар супэраря пе каре о причинуеште небунул есте май гря декыт амындоуэ.
3Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
4Фурия есте фэрэ милэ ши мыния, нэвалникэ, дар чине поате ста ымпотрива ӂелозией?
4Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
5Май бине о мустраре пе фацэ декыт о приетение аскунсэ.
5Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
6Рэниле фэкуте де ун приетен доведеск крединчошия луй, дар сэрутэриле унуй врэжмаш сунт минчиноасе.
6Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
7Сэтулул калкэ ын пичоаре фагуреле де мьере, дар пентру чел флэмынд тоате амэрэчуниле сунт дулчь.
7Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке.
8Ка пасэря плекатэ дин куйбул ей, аша есте омул плекат дин локул сэу.
8Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
9Кум ынвеселеск унтделемнул ши тэмыя инима, аша де дулчь сунт сфатуриле плине де драгосте але унуй приетен.
9Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
10Ну пэрэси пе приетенул тэу ши пе приетенул татэлуй тэу, дар ну интра ын каса фрателуй тэу ын зиуа неказулуй тэу: май бине ун вечин апроапе декыт ун фрате департе.
10Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
11Фиуле, фий ынцелепт ши ынвеселеште-мь инима, ши атунч вой путя рэспунде челуй че мэ батжокореште!
11Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
12Омул кибзуит веде рэул ши се аскунде, дар проштий мерг спре ел ши сунт педепсиць.
12Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
13Я-й хайна, кэч с-а пус кезаш пентру алтул, я-л зэлог ын локул уней стрэине!
13Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
14Бинекувынтаря апроапелуй ку глас таре дис-де-диминяцэ есте привитэ ка ун блестем.
14Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15О стряшинэ, каре пикурэ некурмат ынтр-о зи де плоае, ши о невастэ гылчевитоаре сунт тот уна.
15Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива — вони одно;
16Чине о опреште паркэ опреште вынтул ши паркэ цине унтделемнул ын мына дряптэ.
16Хто хоче здержати її, той намагаєсь зʼупинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
17Дупэ кум ферул аскуте ферул, тот аша ши омул ацыцэ мыния алтуй ом.
17Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
18Чине ынгрижеште де ун смокин ва мынка дин родул луй ши чине-шь пэзеште стэпынул ва фи прецуит.
18Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
19Кум рэспунде ын апэ фаца ла фацэ, аша рэспунде инима омулуй инимий омулуй.
19Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка,
20Дупэ кум Локуинца морцилор ши адынкул ну се пот сэтура, тот аша нич окий омулуй ну се пот сэтура.
20Ненаситня безодня й пекло, — оттак неситі й очі людські.
21Че есте тигая пентру лэмуриря арӂинтулуй ши купторул пентру лэмуриря аурулуй, ачея есте бунул нуме пентру ун ом.
21Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
22Пе небун, кяр дакэ л-ай писа ку писэлогул ын пиуэ, ын мижлокул грэунцелор, небуния тот н-ар еши дин ел.
22Товчи безумного так як зерно у ступі, — не вилущиш його з дурноти його.
23Ынгрижеште бине де оиле тале ши я сяма ла турмеле тале!
23Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
24Кэч ничо богэцие ну цине вешник ши нич кунуна ну рэмыне пе вечие.
24Добуток бо не на віки, бо й власть — чи ж вона переходить із роду в рід?
25Дупэ че се ридикэ фынул, се аратэ вердяца ноуэ, ши ербуриле де пе мунць сунт стрынсе.
25Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
26Меий сунт пентру ымбрэкэминте ши цапий, пентру плата огорулуй;
26Ягнята дають тобі одежу, козли — за що купити поле.
27лаптеле капрелор ць-ажунӂе пентру храна та, а касей тале ши пентру ынтрецинеря служничелор тале.
27Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.