Proverbi 27
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Non gloriarti del giorno di domani; Perciocchè tu non sai ciò che il giorno partorirà.
1Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
2Loditi lo strano, e non la tua propria bocca; Lo straniero, e non le tue proprie labbra.
2Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик.
3Le pietre son pesanti, e la rena è grave; Ma l'ira dello stolto è più pesante che amendue quelle cose.
3Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
4La collera è una cosa crudele, e l'ira una cosa strabocchevole; E chi potrà durar davanti alla gelosia?
4Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
5Meglio vale riprensione palese, Che amore occulto.
5Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
6Le ferite di chi ama son leali; Ma i baci di chi odia sono simulati.
6Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
7La persona satolla calca il favo del miele ; Ma alla persona affamata ogni cosa amara è dolce.
7Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке.
8Quale è l'uccelletto, che va ramingo fuor del suo nido, Tale è l'uomo che va vagando fuor del suo luogo.
8Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
9L'olio odorifero e il profumo rallegrano il cuore; Così fa la dolcezza dell'amico dell'uomo per consiglio cordiale.
9Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
10Non lasciare il tuo amico, nè l'amico di tuo padre; E non entrare in casa del tuo fratello nel giorno della tua calamità; Meglio vale un vicino presso, che un fratello lontano.
10Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
11Figliuol mio, sii savio, e rallegra il mio cuore; Ed io avrò che rispondere a colui che mi farà vituperio.
11Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
12L' uomo avveduto, veggendo il male, si nasconde; Ma gli scempi passano oltre, e ne portano la pena.
12Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
13Prendi pure il vestimento di chi ha fatta sicurtà per lo strano; E prendi pegno da lui per la straniera.
13Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
14Chi benedice il suo prossimo ad alta voce, Levandosi la mattina a buon'ora, Ciò gli sarà reputato in maledizione.
14Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15Un gocciolar continuo in giorno di gran pioggia, E una donna rissosa, è tutt'uno.
15Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива — вони одно;
16Chi vuol tenerla serrata, pubblica di voler serrar del vento, E dell'olio nella sua man destra.
16Хто хоче здержати її, той намагаєсь зʼупинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
17Il ferro si pulisce col ferro; Così l'uomo pulisce la faccia del suo prossimo.
17Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
18Chi guarda il fico ne mangia il frutto; Così chi guarda il suo signore sarà onorato.
18Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
19Come l'acqua rappresenta la faccia alla faccia; Così il cuor dell'uomo rappresenta l'uomo all'uomo.
19Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка,
20Il sepolcro, e il luogo della perdizione, non son giammai satolli; Così anche giammai non si saziano gli occhi dell'uomo.
20Ненаситня безодня й пекло, — оттак неситі й очі людські.
21La coppella è per l'argento, e il fornello per l'oro; Ma l'uomo è provato per la bocca che lo loda.
21Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
22Avvegnachè tu pestassi lo stolto in un mortaio, Col pestello, per mezzo del grano infranto, La sua follia non si dipartirebbe però da lui.
22Товчи безумного так як зерно у ступі, — не вилущиш його з дурноти його.
23Abbi diligentemente cura delle tue pecore, Metti il cuor tuo alle mandre.
23Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
24Perciocchè i tesori non durano in perpetuo; E la corona è ella per ogni età?
24Добуток бо не на віки, бо й власть — чи ж вона переходить із роду в рід?
25Il fieno nasce, e l'erbaggio spunta, E le erbe de' monti son raccolte.
25Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
26Gli agnelli son per lo tuo vestire, E i becchi sono il prezzo di un campo.
26Ягнята дають тобі одежу, козли — за що купити поле.
27E l'abbondanza del latte delle capre è per tuo cibo, E per cibo di casa tua, E per lo vitto delle tue serventi.
27Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.