Proverbiorum 27
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Ne glorieris in crastinum, ignorans quid superventura pariat dies.
1Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.
2Laudet te alienus, et non os tuum; extraneus, et non labia tua.
2Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик.
3Grave est saxum, et onerosa arena, sed ira stulti utroque gravior.
3Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.
4Ira non habet misericordiam nec erumpens furor, et impetum concitati ferre quis poterit?
4Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
5Melior est manifesta correptio quam amor absconditus.
5Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.
6Meliora sunt vulnera diligentis quam fraudulenta oscula odientis.
6Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.
7Anima saturata calcabit favum, et anima esuriens etiam amarum pro dulci sumet.
7Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке.
8Sicut avis transmigrans de nido suo, sic vir qui derelinquit locum suum.
8Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.
9Unguento et variis odoribus delectatur cor, et bonis amici consiliis anima dulcoratur.]
9Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.
10[Amicum tuum et amicum patris tui ne dimiseris, et domum fratris tui ne ingrediaris in die afflictionis tuæ. Melior est vicinus juxta quam frater procul.
10Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.
11Stude sapientiæ, fili mi, et lætifica cor meum, ut possis exprobranti respondere sermonem.
11Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.
12Astutus videns malum, absconditus est: parvuli transeuntes sustinuerunt dispendia.
12Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.
13Tolle vestimentum ejus qui spopondit pro extraneo, et pro alienis aufer ei pignus.
13Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!
14Qui benedicit proximo suo voce grandi, de nocte consurgens maledicenti similis erit.
14Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.
15Tecta perstillantia in die frigoris et litigiosa mulier comparantur.
15Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива — вони одно;
16Qui retinet eam quasi qui ventum teneat, et oleum dexteræ suæ vocabit.
16Хто хоче здержати її, той намагаєсь зʼупинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.
17Ferrum ferro exacuitur, et homo exacuit faciem amici sui.
17Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.
18Qui servat ficum comedet fructus ejus, et qui custos est domini sui glorificabitur.
18Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.
19Quomodo in aquis resplendent vultus prospicientium, sic corda hominum manifesta sunt prudentibus.
19Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка,
20Infernus et perditio numquam implentur: similiter et oculi hominum insatiabiles.
20Ненаситня безодня й пекло, — оттак неситі й очі людські.
21Quomodo probatur in conflatorio argentum et in fornace aurum, sic probatur homo ore laudantis. Cor iniqui inquirit mala, cor autem rectum inquirit scientiam.
21Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.
22Si contuderis stultum in pila quasi ptisanas feriente desuper pilo, non auferetur ab eo stultitia ejus.]
22Товчи безумного так як зерно у ступі, — не вилущиш його з дурноти його.
23[Diligenter agnosce vultum pecoris tui, tuosque greges considera:
23Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;
24non enim habebis jugiter potestatem, sed corona tribuetur in generationem et generationem.
24Добуток бо не на віки, бо й власть — чи ж вона переходить із роду в рід?
25Aperta sunt prata, et apparuerunt herbæ virentes, et collecta sunt fœna de montibus.
25Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.
26Agni ad vestimentum tuum, et hædi ad agri pretium.
26Ягнята дають тобі одежу, козли — за що купити поле.
27Sufficiat tibi lac caprarum in cibos tuos, et in necessaria domus tuæ, et ad victum ancillis tuis.]
27Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.