Proverbiorum 17
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1[Melior est buccella sicca cum gaudio quam domus plena victimis cum jurgio.
1Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
2Servus sapiens dominabitur filiis stultis, et inter fratres hæreditatem dividet.
2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
3Sicut igne probatur argentum et aurum camino, ita corda probat Dominus.
3У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
4Malus obedit linguæ iniquæ, et fallax obtemperat labiis mendacibus.
4На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
5Qui despicit pauperem exprobrat factori ejus, et qui ruina lætatur alterius non erit impunitus.
5Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
6Corona senum filii filiorum, et gloria filiorum patres eorum.
6Вінець людей старих — сини синів, унуки, а слава дїтей — родичі їх.
7Non decent stultum verba composita, nec principem labium mentiens.
7Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
8Gemma gratissima exspectatio præstolantis; quocumque se vertit, prudenter intelligit.
8Гостинець — се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
9Qui celat delictum quærit amicitias; qui altero sermone repetit, separat fœderatos.
9Хто провину покриває — любови шукає, хто ж про неї все згадує — друга відвертає.
10Plus proficit correptio apud prudentem, quam centum plagæ apud stultum.
10Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
11Semper jurgia quærit malus: angelus autem crudelis mittetur contra eum.
11Хто бурить — у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
12Expedit magis ursæ occurrere raptis fœtibus, quam fatuo confidenti in stultitia sua.
12Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
13Qui reddit mala pro bonis, non recedet malum de domo ejus.
13Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
14Qui dimittit aquam caput est jurgiorum, et antequam patiatur contumeliam judicium deserit.]
14Почин до сварки — як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
15[Qui justificat impium, et qui condemnat justum, abominabilis est uterque apud Deum.
15Хто грішного правдить і правого винуватить, — оба вони гидота Господеві.
16Quid prodest stulto habere divitias, cum sapientiam emere non possit? Qui altum facit domum suam quærit ruinam, et qui evitat discere incidet in mala.
16Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, — на те в його нема ума.
17Omni tempore diligit qui amicus est, et frater in angustiis comprobatur.
17Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
18Stultus homo plaudet manibus, cum spoponderit pro amico suo.
18Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
19Qui meditatur discordias diligit rixas, et qui exaltat ostium quærit ruinam.
19Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
20Qui perversi cordis est non inveniet bonum, et qui vertit linguam incidet in malum.
20Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
21Natus est stultus in ignominiam suam; sed nec pater in fatuo lætabitur.
21Хто дурня зродив — то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
22Animus gaudens ætatem floridam facit; spiritus tristis exsiccat ossa.
22Веселе серце — як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
23Munera de sinu impius accipit, ut pervertat semitas judicii.
23Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
24In facie prudentis lucet sapientia; oculi stultorum in finibus terræ.
24В розумного мудрість — перед очима, дурного ж очі — на концї землї її вбачають.
25Ira patris filius stultus, et dolor matris quæ genuit eum.
25Безумний син — отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
26Non est bonum damnum inferre justo, nec percutere principem qui recta judicat.
26Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити старшину за суд справедливий.
27Qui moderatur sermones suos doctus et prudens est, et pretiosi spiritus vir eruditus.
27Розумний — хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
28Stultus quoque, si tacuerit, sapiens reputabitur, et si compresserit labia sua, intelligens.]
28І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, — навіть розважливим.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.