Proverbiorum 25
Clementine Vulgate, 1598Translation
Clementine Vulgate, 1598
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Hæ quoque parabolæ Salomonis, quas transtulerunt viri Ezechiæ regis Juda.
1І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:
2[Gloria Dei est celare verbum, et gloria regum investigare sermonem.
2Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів — розвідувати дїло.
3Cælum sursum, et terra deorsum, et cor regum inscrutabile.
3Як неба висота й землї глибина, так серце у царів — невідоме.
4Aufer rubiginem de argento, et egredietur vas purissimum.
4Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд:
5Aufer impietatem de vultu regis, et firmabitur justitia thronus ejus.
5Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.
6Ne gloriosus appareas coram rege, et in loco magnorum ne steteris.
6Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;
7Melius est enim ut dicatur tibi: Ascende huc, quam ut humilieris coram principe.]
7Бо красше, коли тобі скажуть: „Ходи сюди висше‟, анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.
8[Quæ viderunt oculi tui ne proferas in jurgio cito, ne postea emendare non possis, cum dehonestaveris amicum tuum.
8Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?
9Causam tuam tracta cum amico tuo, et secretum extraneo ne reveles:
9Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,
10ne forte insultet tibi cum audierit, et exprobrare non cesset. Gratia et amicitia liberant: quas tibi serva, ne exprobrabilis fias.
10Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.
11Mala aurea in lectis argenteis, qui loquitur verbum in tempore suo.
11Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.
12Inauris aurea, et margaritum fulgens, qui arguit sapientem et aurem obedientem.
12Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.
13Sicut frigus nivis in die messis, ita legatus fidelis ei qui misit eum: animam ipsius requiescere facit.
13Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.
14Nubes, et ventus, et pluviæ non sequentes, vir gloriosus et promissa non complens.
14Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.
15Patientia lenietur princeps, et lingua mollis confringet duritiam.]
15Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.
16[Mel invenisti: comede quod sufficit tibi, ne forte satiatus evomas illud.
16Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.
17Subtrahe pedem tuum de domo proximi tui, nequando satiatus oderit te.
17Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.
18Jaculum, et gladius, et sagitta acuta, homo qui loquitur contra proximum suum falsum testimonium.
18Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.
19Dens putridus, et pes lassus, qui sperat super infideli in die angustiæ,
19Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.
20et amittit pallium in die frigoris. Acetum in nitro, qui cantat carmina cordi pessimo. Sicut tinea vestimento, et vermis ligno, ita tristitia viri nocet cordi.
20Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, — все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.
21Si esurierit inimicus tuus, ciba illum; si sitierit, da ei aquam bibere:
21Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись;
22prunas enim congregabis super caput ejus, et Dominus reddet tibi.
22Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.
23Ventus aquilo dissipat pluvias, et facies tristis linguam detrahentem.
23Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.
24Melius est sedere in angulo domatis quam cum muliere litigiosa et in domo communi.
24Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.
25Aqua frigida animæ sitienti, et nuntius bonus de terra longinqua.
25Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.
26Fons turbatus pede et vena corrupta, justus cadens coram impio.
26Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.
27Sicut qui mel multum comedit non est ei bonum, sic qui scrutator est majestatis opprimetur a gloria.
27Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави — не є славою.
28Sicut urbs patens et absque murorum ambitu, ita vir qui non potest in loquendo cohibere spiritum suum.]
28Що місто отворене й без муру, те — чоловік, що не панує над духом своїм у мові.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.