Proverbi 16
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Le disposizioni dell'animo son dell'uomo; Ma la risposta della lingua è dal Signore.
1Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.
2Tutte le vie dell'uomo gli paiono pure; Ma il Signore pesa gli spiriti.
2Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.
3Rimetti le tue opere nel Signore, E i tuoi pensieri saranno stabiliti.
3На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.
4Il Signore ha fatto ogni cosa per sè stesso; Eziandio l'empio per lo giorno del male.
4Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника — на день його горя.
5Chiunque è altiero d'animo è abbominevole al Signore; D'ora in ora egli non resterà impunito.
5Всякий гордий серцем — гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.
6L'iniquità sarà purgata con benignità, e con verità; E per lo timor del Signore l'uomo si ritrae dal male.
6Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.
7Quando il Signore gradisce le vie dell'uomo, Pacifica con lui eziandio i suoi nemici.
7Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.
8Meglio vale poco con giustizia, Che grandi entrate senza dirittura.
8Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.
9Il cuor dell'uomo delibera della sua via; Ma il Signore dirizza i suoi passi.
9Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.
10Indovinamento è nelle labbra del re; La sua bocca non falla nel giudicio.
10В царських устах — слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.
11La stadera, e le bilance giuste son del Signore; Tutti i pesi del sacchetto son sua opera.
11Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.
12Operare empiamente è abbominevole ai re; Perciocchè il trono sarà stabilito per giustizia.
12Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.
13Le labbra giuste son quelle che i re gradiscono; Ed essi amano chi parla dirittamente.
13Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
14L'ira del re son messi di morte; Ma l'uomo savio la placherà.
14Царська досада — се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.
15Nella chiarezza della faccia del re vi è vita; E la sua benevolenza è come la nuvola della pioggia della stagione della ricolta.
15В ясному поглядї царському — життє, й ласкавість його — мов довго дожиданий дощ.
16Quant' è egli cosa migliore acquistar sapienza che oro! E quant'è egli cosa più eccellente acquistar prudenza che argento!
16Придбати собі мудрість — се лучше над золото, й набути розум — се дорожше над добірне срібло.
17La strada degli uomini diritti è di stornarsi dal male; Chi osserva la sua via guarda l'anima sua.
17Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
18La superbia viene davanti alla ruina, E l'alterezza dello spirito davanti alla caduta.
18Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку — надуте серце.
19Meglio è essere umile di spirito co' mansueti, Che spartir le spoglie con gli altieri.
19Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
20Chi è intendente nella parola troverà bene; E beato chi si confida nel Signore.
20Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.
21Il savio di cuore sarà chiamato intendente; E la dolcezza delle labbra aggiugnerà dottrina.
21Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.
22Il senno è una fonte di vita in coloro che ne son dotati; Ma l'ammaestramento degli stolti è stoltizia.
22Криниця жизняна — розум у розумних, а ученість безумних — дурощі.
23Il cuor del l'uomo savio rende avveduta la sua bocca, E aggiunge dottrina alle sue labbra.
23Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
24I detti soavi sono un favo di miele, Dolcezza all'anima, e medicina alle ossa.
24Приятна мова — се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
25Vi è tal via che pare diritta all'uomo, Il fine della quale son le vie della morte.
25Бувають путї, що здаються прості, та конець їх — дорога до смертї.
26L'anima di chi si affatica si affatica per lui stesso; Perciocchè la sua bocca lo preme.
26Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.
27L'uomo scellerato apparecchia del male; E in su le sue labbra vi è come un fuoco ardente.
27Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його — мов огонь жерущий.
28L'uomo perverso commette contese; E chi va sparlando disunisce gli amici.
28Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.
29L'uomo violento seduce il suo compagno, E lo conduce per una via che non è buona.
29Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
30Chi chiude gli occhi macchinando perversità, Dimena le labbra quando ha compiuto il male.
30Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, — ось готове ледарство.
31La canutezza è una corona gloriosa; Ella si troverà nella via della giustizia.
31Вінок величній — волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.
32Meglio vale chi è lento all'ira, che il forte; E meglio vale chi signoreggia il suo cruccio, che un prenditor di città.
32Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати — се більш, нїж місто звоювати.
33La sorte è gittata nel grembo; Ma dal Signore procede tutto il giudicio di essa.
33У полу кидається жереб, та випад його від — Господа.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.