ΠΑΡΟΙΜΙΑΙ 16
Septuagint (Brenton Greek text, with Apocrypha)Original language
Septuagint (Brenton Greek text, with Apocrypha)
Kulish and Puluj Bible (1905)
no verse 1 in this text
1Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.
2Πάντα τὰ ἔργα τοῦ ταπεινοῦ φανερὰ παρὰ τῷ Θεῷ, οἱ δὲ ἀσεβεῖς ἐν ἡμέρᾳ κακῇ ὀλοῦνται.
2Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.
no verse 3 in this text
3На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.
no verse 4 in this text
4Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника — на день його горя.
5Ἀκάθαρτος παρὰ Θεῷ πᾶς ὑψηλοκάρδιος, χειρὶ δὲ χεῖρας ἐμβαλὼν ἀδίκως οὐκ ἀθωωθήσεται·
5Всякий гордий серцем — гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.
no verse 6 in this text
6Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.
7ἀρχὴ ὁδοῦ ἀγαθῆς τὸ ποιεῖν τὰ δίκαια, δεκτὰ δὲ παρὰ Θεῷ μᾶλλον ἢ θύειν θυσίας·
7Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.
8ὁ ζητῶν τὸν Κύριον εὑρήσει γνῶσιν μετὰ δικαιοσύνης, οἱ δὲ ὀρθῶς ζητοῦντες αὐτὸν εὑρήσουσιν εἰρήνην.
8Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.
9Πάντα τὰ ἔργα τοῦ Κυρίου μετὰ δικαιοσύνης, φυλάσσεται δὲ ὁ ἀσεβὴς εἰς ἡμέραν κακήν.
9Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.
10Μαντεῖον ἐπὶ χείλεσι βασιλέως, ἐν δὲ κρίσει οὐ μὴ πλανηθῇ τὸ στόμα αὐτοῦ.
10В царських устах — слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.
11Ῥοπὴ ζυγοῦ δικαιοσύνη παρὰ Κυρίῳ, τὰ δὲ ἔργα αὐτοῦ στάθμια δίκαια.
11Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.
12Βδέλυγμα βασιλεῖ ὁ ποιῶν κακὰ, μετὰ γὰρ δικαιοσύνης ἑτοιμάζεται θρόνος ἀρχῆς.
12Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.
13Δεκτὰ βασιλεῖ χείλη δίκαια, λόγους δέ ὀρθοὺς ἀγαπᾷ.
13Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.
14Θυμὸ βασιλέως ἄγγελος θανάτου, ἀνὴρ δὲ σοφὸς ἐξιλάσεται αὐτόν.
14Царська досада — се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.
15Ἐν φωτὶ ζωῆς υἱὸς βασιλέως, οἱ δὲ προσδεκτοὶ αὐτῷ ὥσπερ νέφος ὄψιμον.
15В ясному поглядї царському — життє, й ласкавість його — мов довго дожиданий дощ.
16Νοσσιαὶ σοφίας αἱρετώτεραι χρυσίου, νοσσιαὶ δὲ φρονήσεως αἱρετώτεραι ὑπὲρ ἀργύριον.
16Придбати собі мудрість — се лучше над золото, й набути розум — се дорожше над добірне срібло.
17Τρίβοι ζωῆς ἐκκλίνουσιν ἀπὸ κακῶν, μῆκος δὲ βίου ὁδοὶ δικαιοσύνης. Ὁ δεχόμενος παιδείαν ἐν ἀγαθοῖς ἔσται, ὁ δὲ φυλάσσων ἐλέγχους σοφισθήσεται· ὃς φυλάσσει τὰς ἑαυτοῦ ὁδοὺς, τηρεῖ τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν· ἀγαπῶν δὲ ζωὴν αὐτοῦ, φείσεται στόματος αὐτοῦ.
17Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.
18Πρὸ συντριβῆς ἡγεῖται ὕβρις, πρὸ δὲ πτώματος κακοφροσύνη.
18Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку — надуте серце.
19Κρείσσων πρᾳΰθυμος μετὰ ταπεινώσεως, ἢ ὃς διαιρεῖται σκῦλα μετὰ ὑβριστῶν.
19Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.
20Συνετὸς ἐν πράγμασιν εὑρετὴς ἀγαθῶν, πεποιθὼς δὲ ἐπὶ Θεῷ μακαριστός.
20Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.
21Τοὺς σοφοὺς καὶ συνετοὺς φαύλους καλοῦσιν, οἱ δὲ γλυκεῖς ἐν λόγῳ πλείονα ἀκούσονται.
21Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.
22Πηγὴ ζωῆς ἔννοια τοῖς κεκτημένοις, παιδεία δὲ ἀφρόνων κακή.
22Криниця жизняна — розум у розумних, а ученість безумних — дурощі.
23Καρδία σοφοῦ νοήσει τὰ ἀπὸ τοῦ ἰδίου στόματος, ἐπὶ δὲ χείλεσι φορέσει ἐπιγνωμοσύνην·
23Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.
24Κηρία μέλιτος λόγοι καλοί, γλύκασμα δὲ αὐτοῦ ἴασις ψυχῆς.
24Приятна мова — се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.
25Εἰσὶν ὁδοὶ δοκοῦσαι εἶναι ὀρθαὶ ἀνδρὶ, τὰ μέντοι τελευταῖα αὐτῶν βλέπει εἰς πυθμένα ᾅδου.
25Бувають путї, що здаються прості, та конець їх — дорога до смертї.
26Ἀνὴρ ἐν πόνοις πονεῖ ἑαυτῷ, καὶ ἐκβιάζεται τὴν ἀπώλειαν ἑαυτοῦ. Ὁ μέντοι σκολιὸς ἐπὶ τῷ ἑαυτοῦ στόματι φορεῖ τὴν ἀπώλειαν·
26Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.
27ἀνὴρ ἄφρων ὀρύσσει ἑαυτῷ κακὰ, ἐπὶ δὲ τῶν ἑαυτοῦ χειλέων θησαυρίζει πῦρ.
27Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його — мов огонь жерущий.
28Ἀνὴρ σκολιὸς διαπέμπεται κακὰ, καὶ λαμπτῆρα δόλου πυρσεύσει κακοῖς, καὶ διαχωρίζει φίλους.
28Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.
29Ἀνὴρ παράνομος ἀποπειρᾶται φίλων, καὶ ἀπάγει αὐτοὺς ὁδοὺς οὐκ ἀγαθάς.
29Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;
30Στηρίζων δὲ ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ διαλογίζεται διεστραμμένα, ὁρίζει δὲ τοῖς χείλεσιν αὐτοῦ πάντα τὰ κακά· οὗτος κάμινός ἐστι κακίας.
30Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, — ось готове ледарство.
31Στέφανος καυχήσεως γῆρας, ἐν δὲ ὁδοῖς δικαιοσύνης εὑρίσκεται.
31Вінок величній — волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.
32Κρείσσων ἀνὴρ μακρόθυμος ἰσχυροῦ, ὁ δὲ κρατῶν ὀργῆς κρείσσων καταλαμβανομένου πόλιν.
32Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати — се більш, нїж місто звоювати.
33Εἰς κόλπους ἐπέρχεται πάντα τοῖς ἀδίκοις, παρὰ δὲ Κυρίου πάντα τὰ δίκαια.
33У полу кидається жереб, та випад його від — Господа.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.