Psalms 106
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Hallelujah. O give thanks unto the LORD; for He is good; for His mercy endureth for ever.
1Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!
2Who can express the mighty acts of the LORD, or make all His praise to be heard?
2Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?
3Happy are they that keep justice, that do righteousness at all times.
3Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!
4Remember me, O LORD, when Thou favourest Thy people; O think of me at Thy salvation;
4Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!
5That I may behold the prosperity of Thy chosen, that I may rejoice in the gladness of Thy nation, that I may glory with Thine inheritance.
5Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.
6We have sinned with our fathers, we have done iniquitously, we have dealt wickedly.
6Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.
7Our fathers in Egypt gave no heed unto Thy wonders; they remembered not the multitude of Thy mercies; but were rebellious at the sea, even at the Red Sea.
7Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.
8Nevertheless He saved them for His name's sake, that He might make His mighty power to be known.
8Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.
9And He rebuked the Red Sea, and it was dried up; and He led them through the depths, as through a wilderness.
9І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.
10And He saved them from the hand of him that hated them, and redeemed them from the hand of the enemy.
10І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.
11And the waters covered their adversaries; there was not one of them left.
11Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.
12Then believed they His words; they sang His praise.
12Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.
13They soon forgot His works; they waited not for His counsel;
13Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.
14But lusted exceedingly in the wilderness, and tried God in the desert.
14Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.
15And He gave them their request; but sent leanness into their soul.
15Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.
16They were jealous also of Moses in the camp, and of Aaron the holy one of the LORD.
16І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.
17The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
17Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.
18And a fire was kindled in their company; the flame burned up the wicked.
18І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.
19They made a calf in Horeb, and worshipped a molten image.
19Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.
20Thus they exchanged their glory for the likeness of an ox that eateth grass.
20І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.
21They forgot God their saviour, who had done great things in Egypt;
21Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,
22Wondrous works in the land of Ham, terrible things by the Red Sea.
22Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.
23Therefore He said that He would destroy them, had not Moses His chosen stood before Him in the breach, to turn back His wrath, lest He should destroy them.
23Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.
24Moreover, they scorned the desirable land, they believed not His word;
24Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
25And they murmured in their tents, they hearkened not unto the voice of the LORD.
25Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
26Therefore He swore concerning them, that He would overthrow them in the wilderness;
26Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
27And that He would cast out their seed among the nations, and scatter them in the lands.
27І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
28They joined themselves also unto Baal of Peor, and ate the sacrifices of the dead.
28Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
29Thus they provoked Him with their doings, and the plague broke in upon them.
29Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
30Then stood up Phinehas, and wrought judgment, and so the plague was stayed.
30Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
31And that was counted unto him for righteousness, unto all generations for ever.
31І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.
32They angered Him also at the waters of Meribah, and it went ill with Moses because of them;
32Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.
33For they embittered his spirit, and he spoke rashly with his lips.
33Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.
34They did not destroy the peoples, as the LORD commanded them;
34Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;
35But mingled themselves with the nations, and learned their works;
35Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.
36And they served their idols, which became a snare unto them;
36Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.
37Yea, they sacrificed their sons and their daughters unto demons,
37Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;
38And shed innocent blood, even the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed unto the idols of Canaan; and the land was polluted with blood.
38Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.
39Thus were they defiled with their works, and went astray in their doings.
39І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.
40Therefore was the wrath of the LORD kindled against His people, and He abhorred His inheritance.
40Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і зʼогидїло йому наслїддє його;
41And He gave them into the hand of the nations; and they that hated them ruled over them.
41Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.
42Their enemies also oppressed them, and they were subdued under their hand.
42Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.
43Many times did He deliver them; but they were rebellious in their counsel, and sank low through their iniquity.
43Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.
44Nevertheless He looked upon their distress, when He heard their cry;
44Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;
45And He remembered for them His covenant, and repented according to the multitude of His mercies.
45І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.
46He made them also to be pitied of all those that carried them captive.
46І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.
47Save us, O LORD our God, and gather us from among the nations, that we may give thanks unto Thy holy name, that we may triumph in Thy praise.
47Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
48Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting even to everlasting, and let all the people say: 'Amen.' Hallelujah.
no verse 48 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.