Псалтырь 106
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Славьте Господа, ибо Он благ, ибо вовек милость Его!
1Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!
2Так да скажут избавленные Господом, которых избавил Он от руки врага,
2Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?
3и собрал от стран, от востока и запада, от севера и моря.
3Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!
4Они блуждали в пустыне по безлюдному пути и не находили населенного города;
4Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!
5терпели голод и жажду, душа их истаевала в них.
5Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.
6Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он избавил их от бедствий их,
6Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.
7и повел их прямым путем, чтобы они шли к населенному городу.
7Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.
8Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих:
8Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.
9ибо Он насытил душу жаждущую и душу алчущую исполнил благами.
9І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.
10Они сидели во тьме и тени смертной, окованные скорбью и железом;
10І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.
11ибо не покорялись словам Божиим и небрегли о воле Всевышнего.
11Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.
12Он смирил сердце их работами; они преткнулись, и не было помогающего.
12Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.
13Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он спас их от бедствий их;
13Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.
14вывел их из тьмы и тени смертной, и расторгнул узы их.
14Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.
15Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих:
15Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.
16ибо Он сокрушил врата медные и вереи железные сломил.
16І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.
17Безрассудные страдали за беззаконные пути свои и за неправды свои;
17Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.
18от всякой пищи отвращалась душа их, и они приближались ко вратам смерти.
18І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.
19Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он спас их от бедствий их;
19Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.
20послал слово Свое и исцелил их, и избавил их от могил их.
20І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.
21Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих!
21Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,
22Да приносят Ему жертву хвалы и да возвещают о делах Его с пением!
22Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.
23Отправляющиеся на кораблях в море, производящие дела на больших водах,
23Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.
24видят дела Господа и чудеса Его в пучине:
24Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
25Он речет, - и восстанет бурный ветер и высоко поднимает волны его:
25Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
26восходят до небес, нисходят до бездны; душа их истаевает в бедствии;
26Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
27они кружатся и шатаются, как пьяные, и вся мудрость их исчезает.
27І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
28Но воззвали к Господу в скорби своей, и Он вывел их из бедствия их.
28Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
29Он превращает бурю в тишину, и волны умолкают.
29Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
30И веселятся, что они утихли, и Он приводит их к желаемой пристани.
30Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
31Да славят Господа за милость Его и за чудные дела Его для сынов человеческих!
31І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.
32Да превозносят Его в собрании народном и да славят Его в сонме старейшин!
32Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.
33Он превращает реки в пустыню и источники вод - в сушу,
33Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.
34землю плодородную - в солончатую, за нечестие живущих на ней.
34Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;
35Он превращает пустыню в озеро, и землю иссохшую - в источники вод;
35Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.
36и поселяет там алчущих, и они строят город для обитания;
36Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.
37засевают поля, насаждают виноградники, которые приносят им обильные плоды.
37Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;
38Он благословляет их, и они весьма размножаются, и скота их не умаляет.
38Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.
39Уменьшились они и упали от угнетения, бедствия и скорби,
39І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.
40Он изливает бесчестие на князей и оставляет их блуждать в пустыне, где нет путей.
40Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і зʼогидїло йому наслїддє його;
41Бедного же извлекает из бедствия и умножает род его, как стада овец.
41Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.
42Праведники видят сие и радуются, а всякое нечестие заграждает уста свои.
42Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.
43Кто мудр, тот заметит сие и уразумеет милость Господа.
43Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.
no verse 44 in this text
44Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;
no verse 45 in this text
45І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.
no verse 46 in this text
46І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.
no verse 47 in this text
47Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.