Псалтырь 73
Synodal Translation (Синодальный перевод)Translation
Synodal Translation (Синодальный перевод)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Для чего, Боже, отринул нас навсегда? возгорелся гнев Твой на овец пажити Твоей?
1Псальма Асафова. Що за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!
2Вспомни сонм Твой, который Ты стяжал издревле, искупил в жезл достояния Твоего, - эту гору Сион, на которой Ты веселился.
2А я — мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.
3Подвигни стопы Твои к вековым развалинам: все разрушил враг во святилище.
3Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.
4Рыкают враги Твои среди собраний Твоих; поставили знаки свои вместо знамений наших;
4Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.
5показывали себя подобными поднимающему вверх секиру на сплетшиеся ветви дерева;
5Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.
6и ныне все резьбы в нем в один раз разрушили секирами и бердышами;
6Тому бута — намисто їх, а насильства — одежа їх.
7предали огню святилище Твое; совсем осквернили жилище имени Твоего;
7Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.
8сказали в сердце своем: “разорим их совсем”,- и сожгли все места собраний Божиих на земле.
8Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.
9Знамений наших мы не видим, нет уже пророка, и нет с нами, кто знал бы, доколе это будет.
9Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.
10Доколе, Боже, будет поносить враг? вечно ли будет хулить противник имя Твое?
10Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком.
11Для чего отклоняешь руку Твою и десницу Твою? Из среды недра Твоего порази их.
11А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?
12Боже, Царь мой от века, устрояющий спасение посреди земли!
12Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.
13Ты расторг силою Твоею море, Ты сокрушил головы змиев в воде;
13Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,
14Ты сокрушил голову левиафана, отдал его в пищу людям пустыни;
14Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.
15Ты иссек источник и поток, Ты иссушил сильные реки.
15Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.
16Твой день и Твоя ночь: Ты уготовал светила и солнце;
16І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.
17Ты установил все пределы земли, лето и зиму Ты учредил.
17Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
18Вспомни же: враг поносит Господа, и люди безумные хулят имя Твое.
18На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
19Не предай зверям душу горлицы Твоей; собрания убогих Твоих не забудь навсегда.
19Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.
20Призри на завет Твой; ибо наполнились все мрачные места земли жилищами насилия.
20Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.
21Да не возвратится угнетенный посрамлен-ным; нищий и убогий да восхвалят имя Твое.
21Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,
22Восстань, Боже, защити дело Твое, вспомни вседневное поношение Твое от безумного;
22То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
23не забудь крика врагов Твоих; шум восстающих против Тебя непрестанно поднимается.
23Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.
no verse 24 in this text
24Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.
no verse 25 in this text
25Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.
no verse 26 in this text
26Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя — Бог по віки.
no verse 27 in this text
27Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.
no verse 28 in this text
28Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.