Psalms 106
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Praise the LORD! Give thanks to the LORD, for he is good, for his loving kindness endures forever.
1Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!
2Who can utter the mighty acts of the LORD, or fully declare all his praise?
2Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?
3Blessed are those who keep justice. Blessed is one who does what is right at all times.
3Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!
4Remember me, LORD, with the favor that you show to your people. Visit me with your salvation,
4Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!
5that I may see the prosperity of your chosen, that I may rejoice in the gladness of your nation, that I may glory with your inheritance.
5Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.
6We have sinned with our fathers. We have committed iniquity. We have done wickedly.
6Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.
7Our fathers didn’t understand your wonders in Egypt. They didn’t remember the multitude of your loving kindnesses, but were rebellious at the sea, even at the Red Sea.
7Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.
8Nevertheless he saved them for his name’s sake, that he might make his mighty power known.
8Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.
9He rebuked the Red Sea also, and it was dried up; so he led them through the depths, as through a desert.
9І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.
10He saved them from the hand of him who hated them, and redeemed them from the hand of the enemy.
10І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.
11The waters covered their adversaries. There was not one of them left.
11Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.
12Then they believed his words. They sang his praise.
12Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.
13They soon forgot his works. They didn’t wait for his counsel,
13Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.
14but gave in to craving in the desert, and tested God in the wasteland.
14Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.
15He gave them their request, but sent leanness into their soul.
15Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.
16They envied Moses also in the camp, and Aaron, the LORD’s saint.
16І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.
17The earth opened and swallowed up Dathan, and covered the company of Abiram.
17Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.
18A fire was kindled in their company. The flame burned up the wicked.
18І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.
19They made a calf in Horeb, and worshiped a molten image.
19Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.
20Thus they exchanged their glory for an image of a bull that eats grass.
20І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.
21They forgot God, their Savior, who had done great things in Egypt,
21Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,
22wondrous works in the land of Ham, and awesome things by the Red Sea.
22Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.
23Therefore he said that he would destroy them, had Moses, his chosen, not stood before him in the breach, to turn away his wrath, so that he wouldn’t destroy them.
23Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.
24Yes, they despised the pleasant land. They didn’t believe his word,
24Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
25but murmured in their tents, and didn’t listen to the LORD’s voice.
25Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
26Therefore he swore to them that he would overthrow them in the wilderness,
26Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
27that he would overthrow their offspring among the nations, and scatter them in the lands.
27І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
28They joined themselves also to Baal Peor, and ate the sacrifices of the dead.
28Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
29Thus they provoked him to anger with their deeds. The plague broke in on them.
29Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
30Then Phinehas stood up and executed judgment, so the plague was stopped.
30Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
31That was credited to him for righteousness, for all generations to come.
31І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.
32They angered him also at the waters of Meribah, so that Moses was troubled for their sakes;
32Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.
33because they were rebellious against his spirit, he spoke rashly with his lips.
33Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.
34They didn’t destroy the peoples, as the LORD commanded them,
34Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;
35but mixed themselves with the nations, and learned their works.
35Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.
36They served their idols, which became a snare to them.
36Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.
37Yes, they sacrificed their sons and their daughters to demons.
37Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;
38They shed innocent blood, even the blood of their sons and of their daughters, whom they sacrificed to the idols of Canaan. The land was polluted with blood.
38Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.
39Thus they were defiled with their works, and prostituted themselves in their deeds.
39І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.
40Therefore the LORD burned with anger against his people. He abhorred his inheritance.
40Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і зʼогидїло йому наслїддє його;
41He gave them into the hand of the nations. Those who hated them ruled over them.
41Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.
42Their enemies also oppressed them. They were brought into subjection under their hand.
42Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.
43He rescued them many times, but they were rebellious in their counsel, and were brought low in their iniquity.
43Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.
44Nevertheless he regarded their distress, when he heard their cry.
44Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;
45He remembered for them his covenant, and repented according to the multitude of his loving kindnesses.
45І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.
46He made them also to be pitied by all those who carried them captive.
46І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.
47Save us, LORD, our God, gather us from among the nations, to give thanks to your holy name, to triumph in your praise!
47Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
48Blessed be the LORD, the God of Israel, from everlasting even to everlasting! Let all the people say, “Amen.” Praise the LORD!
no verse 48 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.