Psalms 69
World English BibleTranslation
World English Bible
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Save me, God, for the waters have come up to my neck!
1Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. Спаси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!
2I sink in deep mire, where there is no foothold. I have come into deep waters, where the floods overflow me.
2Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.
3I am weary with my crying. My throat is dry. My eyes fail looking for my God.
3Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.
4Those who hate me without a cause are more than the hairs of my head. Those who want to cut me off, being my enemies wrongfully, are mighty. I have to restore what I didn’t take away.
4Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.
5God, you know my foolishness. My sins aren’t hidden from you.
5Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.
6Don’t let those who wait for you be shamed through me, Lord GOD of Armies. Don’t let those who seek you be brought to dishonor through me, God of Israel.
6Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!
7Because for your sake, I have borne reproach. Shame has covered my face.
7Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!
8I have become a stranger to my brothers, an alien to my mother’s children.
8Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.
9For the zeal of your house consumes me. The reproaches of those who reproach you have fallen on me.
9Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.
10When I wept and I fasted, that was to my reproach.
10Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
11When I made sackcloth my clothing, I became a byword to them.
11Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
12Those who sit in the gate talk about me. I am the song of the drunkards.
12Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.
13But as for me, my prayer is to you, LORD, in an acceptable time. God, in the abundance of your loving kindness, answer me in the truth of your salvation.
13Я ж, Господи, — молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
14Deliver me out of the mire, and don’t let me sink. Let me be delivered from those who hate me, and out of the deep waters.
14Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
15Don’t let the flood waters overwhelm me, neither let the deep swallow me up. Don’t let the pit shut its mouth on me.
15Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
16Answer me, LORD, for your loving kindness is good. According to the multitude of your tender mercies, turn to me.
16Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.
17Don’t hide your face from your servant, for I am in distress. Answer me speedily!
17І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!
18Draw near to my soul and redeem it. Ransom me because of my enemies.
18Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!
19You know my reproach, my shame, and my dishonor. My adversaries are all before you.
19Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
20Reproach has broken my heart, and I am full of heaviness. I looked for some to take pity, but there was none; for comforters, but I found none.
20Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
21They also gave me poison for my food. In my thirst, they gave me vinegar to drink.
21До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
22Let their table before them become a snare. May it become a retribution and a trap.
22Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
23Let their eyes be darkened, so that they can’t see. Let their backs be continually bent.
23Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
24Pour out your indignation on them. Let the fierceness of your anger overtake them.
24Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
25Let their habitation be desolate. Let no one dwell in their tents.
25Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
26For they persecute him whom you have wounded. They tell of the sorrow of those whom you have hurt.
26Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.
27Charge them with crime upon crime. Don’t let them come into your righteousness.
27Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.
28Let them be blotted out of the book of life, and not be written with the righteous.
28Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!
29But I am in pain and distress. Let your salvation, God, protect me.
29Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!
30I will praise the name of God with a song, and will magnify him with thanksgiving.
30Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.
31It will please the LORD better than an ox, or a bull that has horns and hoofs.
31Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.
32The humble have seen it, and are glad. You who seek after God, let your heart live.
32Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!
33For the LORD hears the needy, and doesn’t despise his captive people.
33Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.
34Let heaven and earth praise him; the seas, and everything that moves therein!
34Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.
35For God will save Zion, and build the cities of Judah. They shall settle there, and own it.
35Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.
36The children also of his servants shall inherit it. Those who love his name shall dwell therein.
36І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.