Psalms 69
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1(69-1) For the Leader; upon Shoshannim. A Psalm of David. (69-2) Save me, O God; for the waters are come in even unto the soul.
1Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. Спаси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!
2(69-3) I am sunk in deep mire, where there is no standing; I am come into deep waters, and the flood overwhelmeth me.
2Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.
3(69-4) I am weary of my crying; my throat is dried; mine eyes fail while I wait for my God.
3Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.
4(69-5) They that hate me without a cause are more than the hairs of my head; they that would cut me off, being mine enemies wrongfully, are many; should I restore that which I took not away?
4Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.
5(69-6) O God, Thou knowest my folly; and my trespasses are not hid from Thee.
5Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.
6(69-7) Let not them that wait for Thee be ashamed through me, O Lord GOD of hosts; let not those that seek Thee be brought to confusion through me, O God of Israel.
6Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!
7(69-8) Because for Thy sake I have borne reproach; confusion hath covered my face.
7Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!
8(69-9) I am become a stranger unto my brethren, and an alien unto my mother's children.
8Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.
9(69-10) Because zeal for Thy house hath eaten me up, and the reproaches of them that reproach Thee are fallen upon me.
9Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.
10(69-11) And I wept with my soul fasting, and that became unto me a reproach.
10Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.
11(69-12) I made sackcloth also my garment, and I became a byword unto them.
11Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.
12(69-13) They that sit in the gate talk of me; and I am the song of the drunkards.
12Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.
13(69-14) But as for me, let my prayer be unto Thee, O LORD, in an acceptable time; O God, in the abundance of Thy mercy, answer me with the truth of Thy salvation.
13Я ж, Господи, — молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!
14(69-15) Deliver me out of the mire, and let me not sink; let me be delivered from them that hate me, and out of the deep waters.
14Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.
15(69-16) Let not the waterflood overwhelm me, neither let the deep swallow me up; and let not the pit shut her mouth upon me.
15Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.
16(69-17) Answer me, O LORD, for Thy mercy is good; according to the multitude of Thy compassions turn Thou unto me.
16Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.
17(69-18) And hide not Thy face from Thy servant; for I am in distress; answer me speedily.
17І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!
18(69-19) Draw nigh unto my soul, and redeem it; ransom me because of mine enemies.
18Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!
19(69-20) Thou knowest my reproach, and my shame, and my confusion; mine adversaries are all before Thee.
19Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.
20(69-21) Reproach hath broken my heart; and I am sore sick; and I looked for some to show compassion, but there was none; and for comforters, but I found none.
20Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.
21(69-22) Yea, they put poison into my food; and in my thirst they gave me vinegar to drink.
21До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.
22(69-23) Let their table before them become a snare; and when they are in peace, let it become a trap.
22Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.
23(69-24) Let their eyes be darkened, that they see not; and make their loins continually to totter.
23Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.
24(69-25) Pour out Thine indignation upon them, and let the fierceness of Thine anger overtake them.
24Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!
25(69-26) Let their encampment be desolate; let none dwell in their tents.
25Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!
26(69-27) For they persecute him whom Thou hast smitten; and they tell of the pain of those whom Thou hast wounded.
26Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.
27(69-28) Add iniquity unto their iniquity; and let them not come into Thy righteousness.
27Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.
28(69-29) Let them be blotted out of the book of the living, and not be written with the righteous.
28Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!
29(69-30) But I am afflicted and in pain; let Thy salvation, O God, set me up on high.
29Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!
30(69-31) I will praise the name of God with a song, and will magnify Him with thanksgiving.
30Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.
31(69-32) And it shall please the LORD better than a bullock that hath horns and hoofs.
31Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.
32(69-33) The humble shall see it, and be glad; ye that seek after God, let your heart revive.
32Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!
33(69-34) For the LORD hearkeneth unto the needy, and despiseth not His prisoners.
33Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.
34(69-35) Let heaven and earth praise Him, the seas, and every thing that moveth therein.
34Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.
35(69-36) For God will save Zion, and build the cities of Judah; and they shall abide there, and have it in possession.
35Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.
36(69-37) The seed also of His servants shall inherit it; and they that love His name shall dwell therein.
36І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.