Psalms 102
JPS Tanakh (Jewish Publication Society, 1917)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1(102-1) A Prayer of the afflicted, when he fainteth, and poureth out his complaint before the LORD. (102-2) O LORD, hear my prayer, and let my cry come unto Thee.
1Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!
2(102-3) Hide not Thy face from me in the day of my distress; incline Thine ear unto me; in the day when I call answer me speedily.
2Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.
3(102-4) For my days are consumed like smoke, and my bones are burned as a hearth.
3Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.
4(102-5) My heart is smitten like grass, and withered; for I forget to eat my bread.
4Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.
5(102-6) By reason of the voice of my sighing my bones cleave to my flesh.
5Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.
6(102-7) I am like a pelican of the wilderness; I am become as an owl of the waste places.
6Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.
7(102-8) I watch, and am become like a sparrow that is alone upon the housetop.
7Не сплю і став, як одинока пташина на криші.
8(102-9) Mine enemies taunt me all the day; they that are mad against me do curse by me.
8Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.
9(102-10) For I have eaten ashes like bread, and mingled my drink with weeping,
9Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
10(102-11) Because of Thine indignation and Thy wrath; for Thou hast taken me up, and cast me away.
10Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
11(102-12) My days are like a lengthening shadow; and I am withered like grass.
11Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
12(102-13) But Thou, O LORD, sittest enthroned for ever; and Thy name is unto all generations.
12Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
13(102-14) Thou wilt arise, and have compassion upon Zion; for it is time to be gracious unto her, for the appointed time is come.
13Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
14(102-15) For Thy servants take pleasure in her stones, and love her dust.
14Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
15(102-16) So the nations will fear the name of the LORD, and all the kings of the earth Thy glory;
15І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
16(102-17) When the LORD hath built up Zion, when He hath appeared in His glory;
16Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
17(102-18) When He hath regarded the prayer of the destitute, and hath not despised their prayer.
17Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.
18(102-19) This shall be written for the generation to come; and a people which shall be created shall praise the LORD.
18Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.
19(102-20) For He hath looked down from the height of His sanctuary; from heaven did the LORD behold the earth;
19Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,
20(102-21) To hear the groaning of the prisoner; to loose those that are appointed to death;
20Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.
21(102-22) That men may tell of the name of the LORD in Zion, and His praise in Jerusalem;
21Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,
22(102-23) When the peoples are gathered together, and the kingdoms, to serve the LORD.
22Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.
23(102-24) He weakened my strength in the way; He shortened my days.
23Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.
24(102-25) I say: 'O my God, take me not away in the midst of my days, Thou whose years endure throughout all generations.
24Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!
25(102-26) Of old Thou didst lay the foundation of the earth; and the heavens are the work of Thy hands.
25З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх.
26(102-27) They shall perish, but Thou shalt endure; yea, all of them shall wax old like a garment; as a vesture shalt Thou change them, and they shall pass away;
26Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.
27(102-28) But Thou art the selfsame, and Thy years shall have no end.
27Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.
28(102-29) The children of Thy servants shall dwell securely, and their seed shall be established before Thee.'
28Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.