Psaumes 102
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Prière d’un malheureux, lorsqu’il est abattu et qu’il répand sa plainte devant l’Éternel.
1Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!
2Éternel, écoute ma prière, Et que mon cri parvienne jusqu’à toi!
2Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.
3Ne me cache pas ta face au jour de ma détresse! Incline vers moi ton oreille quand je crie! Hâte-toi de m’exaucer!
3Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.
4Car mes jours s’évanouissent en fumée, Et mes os sont enflammés comme un tison.
4Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.
5Mon cœur est frappé et se dessèche comme l’herbe; J’oublie même de manger mon pain.
5Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.
6Mes gémissements sont tels Que mes os s’attachent à ma chair.
6Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.
7Je ressemble au pélican du désert, Je suis comme le chat-huant des ruines;
7Не сплю і став, як одинока пташина на криші.
8Je n’ai plus de sommeil, et je suis Comme l’oiseau solitaire sur un toit.
8Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.
9Chaque jour mes ennemis m’outragent, Et c’est par moi que jurent mes adversaires en fureur.
9Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,
10Je mange la poussière au lieu de pain, Et je mêle des larmes à ma boisson,
10Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.
11A cause de ta colère et de ta fureur; Car tu m’as soulevé et jeté au loin.
11Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.
12Mes jours sont comme l’ombre à son déclin, Et je me dessèche comme l’herbe.
12Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.
13Mais toi, Éternel! Tu règnes à perpétuité, Et ta mémoire dure de génération en génération.
13Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.
14Tu te lèveras, tu auras pitié de Sion; Car le temps d’avoir pitié d’elle, Le temps fixé est à son terme;
14Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.
15Car tes serviteurs en aiment les pierres, Ils en chérissent la poussière.
15І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.
16Alors les nations craindront le nom de l’Éternel, Et tous les rois de la terre ta gloire.
16Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.
17Oui, l’Éternel rebâtira Sion, Il se montrera dans sa gloire.
17Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.
18Il est attentif à la prière du misérable, Il ne dédaigne pas sa prière.
18Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.
19Que cela soit écrit pour la génération future, Et que le peuple qui sera créé célèbre l’Éternel!
19Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,
20Car il regarde du lieu élevé de sa sainteté; Du haut des cieux l’Éternel regarde sur la terre,
20Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.
21Pour écouter les gémissements des captifs, Pour délivrer ceux qui vont périr,
21Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,
22Afin qu’ils publient dans Sion le nom de l’Éternel, Et ses louanges dans Jérusalem,
22Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.
23Quand tous les peuples s’assembleront, Et tous les royaumes, pour servir l’Éternel.
23Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.
24Il a brisé ma force dans la route, Il a abrégé mes jours.
24Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!
25Je dis: Mon Dieu, ne m’enlève pas au milieu de mes jours, Toi, dont les années durent éternellement!
25З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх.
26Tu as anciennement fondé la terre, Et les cieux sont l’ouvrage de tes mains.
26Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.
27Ils périront, mais tu subsisteras; Ils s’useront tous comme un vêtement; Tu les changeras comme un habit, et ils seront changés.
27Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.
28Mais toi, tu restes le même, Et tes années ne finiront point.
28Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.
29Les fils de tes serviteurs habiteront leur pays, Et leur postérité s’affermira devant toi.
no verse 29 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.