Psaumes 60

Louis Segond 1910

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Au chef des chantres. Sur le lis lyrique. Hymne de David, pour enseigner.

1Проводиреві хора: На Шушан-Едут; памятна пісня Давидова, в науку,

2Lorsqu’il fit la guerre aux Syriens de Mésopotamie et aux Syriens de Tsoba, et que Joab revint et battit dans la vallée du sel douze mille Édomites.

2як він воював з Сирийцями в Мезопотамії і з Сирийцями Зобанськими, і Йоаб, вернувшись, побив Едоміїв на Соляній долинї, двайцять тисяч люда.

3O Dieu! tu nous as repoussés, dispersés, Tu t’es irrité: relève-nous!

3Боже, ти покинув нас, розсипав нас, розгнївившись; приверни нам ласку твою!

4Tu as ébranlé la terre, tu l’as déchirée: Répare ses brèches, car elle chancelle!

4Ти потряс землею, і вона порозпадалась; сцїли щелини її, бо вона хитається!

5Tu as fait voir à ton peuple des choses dures, Tu nous as abreuvés d’un vin d’étourdissement.

5Ти дав народові твому зазнати гіркої долї, напоїв нас вином, забиваючим памороки.

6Tu as donné à ceux qui te craignent une bannière, Pour qu’elle s’élève à cause de la vérité. — Pause.

6Ти дав прапора боячимся тебе, щоб вони піднялись задля правди.

7Afin que tes bien-aimés soient délivrés, Sauve par ta droite, et exauce-nous!

7Щоб спаслись любі твої, борони правицею твоєю і вислухай нас!

8Dieu a dit dans sa sainteté: Je triompherai, Je partagerai Sichem, je mesurerai la vallée de Succoth;

8Бог сказав у сьвятостї своїй: возрадуюся і роздїлю Сихему, і розміряю долину Сукот.

9A moi Galaad, à moi Manassé; Éphraïm est le rempart de ma tête, Et Juda, mon sceptre;

9Мій Галаад, мій Манас, і Ефрем твердиня голови моєї; Юда скептро моє.

10Moab est le bassin où je me lave; Je jette mon soulier sur Édom; Pays des Philistins, pousse à mon sujet des cris de joie!

10Моаб чаша моя вмивальна; на Едому кину сандали мої; Филистемська земле, ликуй передо мною!

11Qui me mènera dans la ville forte? Qui me conduira à Édom?

11Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома?

12N’est-ce pas toi, ô Dieu, qui nous as repoussés, Et qui ne sortais plus, ô Dieu, avec nos armées?

12Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами?

13Donne-nous du secours contre la détresse! Le secours de l’homme n’est que vanité.

13Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту.

14Avec Dieu, nous ferons des exploits; Il écrasera nos ennemis.

14З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.