Psaumes 104
Louis Segond 1910Translation
Louis Segond 1910
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Mon âme, bénis l’Éternel! Éternel, mon Dieu, tu es infiniment grand! Tu es revêtu d’éclat et de magnificence!
1Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
2Il s’enveloppe de lumière comme d’un manteau; Il étend les cieux comme un pavillon.
2Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
3Il forme avec les eaux le faîte de sa demeure; Il prend les nuées pour son char, Il s’avance sur les ailes du vent.
3Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
4Il fait des vents ses messagers, Des flammes de feu ses serviteurs.
4Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий.
5Il a établi la terre sur ses fondements, Elle ne sera jamais ébranlée.
5Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
6Tu l’avais couverte de l’abîme comme d’un vêtement, Les eaux s’arrêtaient sur les montagnes;
6Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
7Elles ont fui devant ta menace, Elles se sont précipitées à la voix de ton tonnerre.
7Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
8Des montagnes se sont élevées, des vallées se sont abaissées, Au lieu que tu leur avais fixé.
8Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
9Tu as posé une limite que les eaux ne doivent point franchir, Afin qu’elles ne reviennent plus couvrir la terre.
9Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
10Il conduit les sources dans des torrents Qui coulent entre les montagnes.
10Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
11Elles abreuvent tous les animaux des champs; Les ânes sauvages y étanchent leur soif.
11Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;
12Les oiseaux du ciel habitent sur leurs bords, Et font résonner leur voix parmi les rameaux.
12Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
13De sa haute demeure, il arrose les montagnes; La terre est rassasiée du fruit de tes œuvres.
13Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.
14Il fait germer l’herbe pour le bétail, Et les plantes pour les besoins de l’homme, Afin que la terre produise de la nourriture,
14Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
15Le vin qui réjouit le cœur de l’homme, Et fait plus que l’huile resplendir son visage, Et le pain qui soutient le cœur de l’homme.
15І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
16Les arbres de l’Éternel se rassasient, Les cèdres du Liban, qu’il a plantés.
16Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
17C’est là que les oiseaux font leurs nids; La cigogne a sa demeure dans les cyprès,
17На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
18Les montagnes élevées sont pour les boucs sauvages, Les rochers servent de retraite aux damans.
18Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям.
19Il a fait la lune pour marquer les temps; Le soleil sait quand il doit se coucher.
19Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.
20Tu amènes les ténèbres, et il est nuit: Alors tous les animaux des forêts sont en mouvement;
20Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;
21Les lionceaux rugissent après la proie, Et demandent à Dieu leur nourriture.
21Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.
22Le soleil se lève: ils se retirent, Et se couchent dans leurs tanières.
22Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.
23L’homme sort pour se rendre à son ouvrage, Et à son travail, jusqu’au soir.
23Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.
24Que tes œuvres sont en grand nombre, ô Éternel! Tu les as toutes faites avec sagesse. La terre est remplie de tes biens.
24Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.
25Voici la grande et vaste mer: Là se meuvent sans nombre Des animaux petits et grands;
25Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.
26Là se promènent les navires, Et ce léviathan que tu as formé pour se jouer dans les flots.
26Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.
27Tous ces animaux espèrent en toi, Pour que tu leur donnes la nourriture en son temps.
27Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.
28Tu la leur donnes, et ils la recueillent; Tu ouvres ta main, et ils se rassasient de biens.
28Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.
29Tu caches ta face: ils sont tremblants; Tu leur retires le souffle: ils expirent, Et retournent dans leur poussière.
29Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.
30Tu envoies ton souffle: ils sont créés, Et tu renouvelles la face de la terre.
30Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.
31Que la gloire de l’Éternel subsiste à jamais! Que l’Éternel se réjouisse de ses œuvres!
31Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
32Il regarde la terre, et elle tremble; Il touche les montagnes, et elles sont fumantes.
32Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.
33Je chanterai l’Éternel tant que je vivrai, Je célébrerai mon Dieu tant que j’existerai.
33Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
34Que mes paroles lui soient agréables! Je veux me réjouir en l’Éternel.
34Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
35Que les pécheurs disparaissent de la terre, Et que les méchants ne soient plus! Mon âme, bénis l’Éternel! Louez l’Éternel!
35Нехай счезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.