Salmi 104
Diodati Bibbia 1885Translation
Diodati Bibbia 1885
Kulish and Puluj Bible (1905)
1BENEDICI, anima mia, il Signore; O Signore Iddio mio, tu sei sommamente grande; Tu sei vestito di gloria e di magnificenza.
1Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
2Egli si ammanta di luce come di una vesta; Egli tende il cielo come una cortina.
2Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
3Egli fa i palchi delle sue sale nelle acque; Egli pone le nuvole per suo carro: Egli passeggia sopra le ale del vento.
3Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
4Egli fa i venti suoi Angeli, E il fuoco divampante suoi ministri.
4Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий.
5Egli ha fondata la terra sulle sue basi; Giammai in perpetuo non sarà smossa.
5Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
6Tu l'avevi già coperta dell'abisso, come d'una vesta; Le acque si erano fermate sopra i monti.
6Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
7Esse fuggirono per lo tuo sgridare; Si affrettarono per la voce del tuo tuono;
7Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
8Erano salite sopra i monti; ma discesero nelle valli, Al luogo che tu hai loro costituito.
8Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
9Tu hai loro posto un termine, il qual non trapasseranno; E non torneranno a coprir la terra.
9Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
10Egli è quel che manda le fonti per le valli, Onde esse corrono fra i monti;
10Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
11Abbeverano tutte le bestie della campagna; Gli asini salvatichi spengono la lor sete con esse .
11Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;
12Presso a quelle si riparano gli uccelli del cielo; Fanno sentir di mezzo alle frondi le lor voci.
12Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
13Egli adacqua i monti dalle sue stanze sovrane; La terra è saziata del frutto delle sue opere.
13Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.
14Egli fa germogliar l'erba per le bestie; E l'erbaggio per lo servigio dell'uomo, Facendo uscire della terra il pane.
14Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
15Egli rallegra il cuor dell'uomo col vino, Egli fa risplender la faccia coll'olio, E sostenta il cuor dell'uomo col pane.
15І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
16Gli alberi del Signore ne son saziati; I cedri del Libano ch'egli ha piantati;
16Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
17Dove gli uccelli si annidano; Gli abeti, che son la stanza della cicogna.
17На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
18Gli alti monti sono per li cavriuoli; Le rocce sono il ricetto de' conigli.
18Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям.
19Egli ha fatta la luna per le stagioni; Il sole conosce il suo occaso.
19Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.
20Tu mandi le tenebre, ed e' si fa notte, Nella quale tutte le fiere delle selve vanno attorno.
20Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;
21I leoncelli rugghiano dietro alla preda, E per chiedere a Dio il lor pasto.
21Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.
22Ma, tosto ch 'è levato il sole, si raccolgono, E giacciono ne' lor ricetti.
22Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.
23Allora l'uomo esce alla sua opera, Ed al suo lavoro, infino alla sera.
23Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.
24Quanto grandi sono, o Signore, le tue opere! Tu le hai tutte fatte con sapienza; La terra è piena de' tuoi beni.
24Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.
25Ecco, il mar grande ed ampio: Quivi son rettili senza numero, Amimali piccoli e grandi.
25Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.
26Quivi nuotano le navi, E il Leviatan che tu hai formato per ischerzare in esso.
26Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.
27Tutti gli animali sperano in te, Che tu dii loro il lor cibo al suo tempo.
27Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.
28Se tu lo dài loro, lo ricolgono; Se tu apri la tua mano, son saziati di beni.
28Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.
29Se tu nascondi la tua faccia, sono smarriti; Se tu ritiri il fiato loro, trapassano, E ritornano nella lor polvere.
29Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.
30Se tu rimandi il tuo spirito son creati; E tu rinnuovi la faccia della terra.
30Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.
31Sia la gloria del Signore in eterno; Rallegrisi il Signore nelle sue opere;
31Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
32Il quale se riguarda verso la terra, ella trema; Se tocca i monti, essi fumano.
32Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.
33Io canterò al Signore, mentre viverò; Io salmeggerò all'Iddio mio, tanto che io durerò.
33Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
34Il mio ragionamento gli sarà piacevole, Io mi rallegrerò nel Signore.
34Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
35Vengano meno i peccatori d'in su la terra, E gli empi non sieno più. Anima mia, benedici il Signore. Alleluia.
35Нехай счезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.