مزامیر
Chapter 104
Old Persian Version (ترج…
vs Kulish and Puluj B…
Aa
Text size
Line width
Verse numbers
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ای جان من، خداوند را متبارک بخوان! ای یهوه خدای من توبی نهایت عظیم هستی! به عزت و جلال ملبس هستی.
1Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
2خویشتن را به نور مثل ردا پوشانیده‌ای.
2Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
3آن که غرفات خود را بر آبها بنا کرده است و ابرها رامرکب خود نموده و بر بالهای باد می‌خرامد.
3Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
4فرشتگان خود را بادها می‌گرداند و خادمان خود را آتش مشتعل.
4Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий.
5که زمین را بر اساسش استوار کرده، تا جنبش نخورد تا ابدالاباد.
5Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
6آن رابه لجه‌ها مثل ردا پوشانیده‌ای، که آبها بر کوههاایستاده‌اند.
6Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
7از عتاب تو می‌گریزند. از آواز رعدتو پراکنده می‌شوند.
7Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
8به فراز کوهها برمی آیند، وبه همواریها فرود می‌آیند، به مکانی که برای آنهامهیا ساخته‌ای.
8Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
9حدی برای آنها قرار داده‌ای که از آن نگذرند و برنگردند تا زمین را بپوشانند.
9Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
10که چشمه‌ها را در وادیها جاری می‌سازد تا درمیان کوهها روان بشوند.
10Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
11تمام حیوانات صحرارا سیراب می‌سازند تا گورخران تشنگی خود رافرو نشانند.
11Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;
12بر آنها مرغان هوا ساکن می‌شوند واز میان شاخه‌ها آواز خود را می‌دهند.
12Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
13او ازغرفات خود کوهها را سیراب می‌کند و از ثمرات اعمال تو زمین سیر می‌شود.
13Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.
14نباتات را برای بهایم می‌رویاند و سبزه‌ها رابرای خدمت انسان، و نان را از زمین بیرون می‌آورد.
14Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
15و شراب را که دل انسان را شادمان می‌کند، و چهره او را به روغن شاداب می‌سازد ودل انسان را به نان قوی می‌گرداند.
15І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
16درختان خداوند شادابند، یعنی سروهای آزاد لبنان که غرس کرده است،
16Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
17که در آنها مرغان آشیانهای خود را می‌گیرند و اما صنوبر خانه لق لق می‌باشد.
17На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
18کوههای بلند برای بزهای کوهی و صخره هابرای یربوع ملجاء است.
18Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям.
19ماه را برای موسمهاساخت و آفتاب مغرب خود را می‌داند.
19Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.
20تاریکی می‌سازی و شب می‌شود که در آن همه حیوانات جنگلی راه می‌روند.
20Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;
21شیربچگان برای شکار خود غرش می‌کنند و خوراک خویش را از خدا می‌جویند.
21Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.
22چون آفتاب طلوع می‌کند جمع می‌شوند و در بیشه های خودمی خوابند.
22Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.
23انسان برای عمل خود بیرون می‌آید و به جهت شغل خویش تا شامگاه.
23Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.
24‌ای خداوند اعمال تو چه بسیار است. جمیع آنها را به حکمت کرده‌ای. زمین از دولت تو پر است.
24Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.
25و آن دریای بزرگ و وسیع الاطراف نیز که در آن حشرات از حد شماره زیاده‌اند و حیوانات خرد و بزرگ.
25Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.
26و در آن کشتیها راه می‌روند و آن لویاتان که به جهت بازی کردن در آن آفریده‌ای.
26Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.
27جمیع اینها از تو انتظارمی کشند تا خوراک آنها را در وقتش برسانی.
27Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.
28آنچه را که به آنها می‌دهی، فرا می‌گیرند. دست خود را باز می‌کنی، پس از چیزهای نیکو سیرمی شوند.
28Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.
29روی خود را می‌پوشانی پس مضطرب می‌گردند. روح آنها را قبض می‌کنی، پس می‌میرند و به خاک خود برمی گردند.
29Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.
30چون روح خود را می‌فرستی، آفریده می‌شوند و روی زمین را تازه می‌گردانی.
30Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.
31جلال خداوند تا ابدالاباد است. خداوند ازاعمال خود راضی خواهد بود.
31Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
32که به زمین نگاه می‌کند و آن می‌لرزد. کوهها را لمس می‌کند، پس آتش فشان می‌شوند.
32Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.
33خداوند را خواهم سرایید تا زنده می‌باشم. برای خدای خود تسبیح خواهم خواند تا وجود دارم.
33Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
34تفکر من او رالذیذ بشود و من در خداوند شادمان خواهم بود.
34Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
35گناهکاران از زمین نابود گردند و شریران دیگر یافت نشوند. ای جان من، خداوند را متبارک بخوان! هللویاه!
35Нехай счезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя!

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.