مزامیر 17
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ای خداوند، عدالت را بشنو و به فریادمن توجه فرما! و دعای مرا که از لب بیریا میآید، گوش بگیر!
1Молитва Давидова. Вислухай, Господи, правду, почуй голосїннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих.
2داد من از حضور توصادر شود؛ چشمان تو راستی را ببیند.
2Від лиця твого нехай вийде правда моя; очи твої нехай споглянуть на правоту.
3دل مراآزمودهای، شبانگاه از آن تفقد کردهای. مرا قال گذاشتهای و هیچ نیافتهای، زیرا عزیمت کردم که زبانم تجاوز نکند.
3Ти випробував серце моє, вислїдив мене вночі; ти переглянув — і не знайшов нїчого; думки мої не розходяться з устами моїми.
4و اما کارهای آدمیان به کلام لبهای تو؛ خود را از راههای ظالم نگاه داشتم.
4В дїлах людських, по слову уст твоїх, я сохранив себе від дороги гнобителя.
5قدمهایم به آثار تو قائم است، پس پایهایم نخواهد لغزید.
5Держи шаги мої на дорогах твоїх, щоб не спотикнулись ноги мої.
6ای خدا تو را خواندهام زیرا که مرا اجابت خواهی نمود. گوش خود را به من فراگیر و سخن مرا بشنو.
6До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої.
7رحمت های خود را امتیاز ده، ای که متوکلان خویش را بهدست راست خود ازمخالفان ایشان میرهانی.
7Яви дивную милість твою, ти бо спасаєш правицею твоєю від противників уповаючих на тебе.
8مرا مثل مردمک چشم نگاه دار؛ مرا زیر سایه بال خود پنهان کن،
8Сохрани мене, як зїницю ока; в тїни крил твоїх стережи мене
9از روی شریرانی که مرا خراب میسازند، ازدشمنان جانم که مرا احاطه میکنند.
9Від безбожників нападаючих на мене, від ворогів душі моєї, що кругом обступили мене.
10دل فربه خود را بستهاند. به زبان خویش سخنان تکبرآمیزمی گویند.
10Серце їх в товщі їх сховалось, устами своїми згорда промовляють.
11الان قدمهای ما را احاطه کردهاند، وچشمان خود را دوختهاند تا ما را به زمین بیندازند.
11Де не ступиш, всюди нас обступили; витріщили очі свої на нас, щоб повалити нас на землю.
12مثل او مثل شیری است که در دریدن حریص باشد، و مثل شیر ژیان که در بیشه خود درکمین است.
12Вони, як лев той, що добичі шукає, і як левчук, що в закутку притаївся.
13ای خداوند برخیز و پیش روی وی درآمده، او را بینداز و جانم را از شریر به شمشیر خود برهان،
13Встань, Господи, попереди їх, кинь їх на землю! Спаси душу мою від нечестивого мечем твоїм,
14از آدمیان، ای خداوند، بهدست خویش، از اهل جهان که نصیب ایشان در زندگانی است. که شکم ایشان را به ذخایرخود پرساختهای و از اولاد سیر شده، زیادی مال خود را برای اطفال خویش ترک میکنند.
14Від людей рукою твоєю, Господи, від людей сьвіта сього. Доля їх у сьому життю, черево їх ти скарбом твоїм сповняєш; сини їх ситі, а наддостаток свій лишать дїтям своїм.
15و اما من روی تو را در عدالت خواهم دید و چون بیدار شوم از صورت تو سیر خواهم شد.
15А я в правдї дивити мусь на лице твоє: пробудившись, буду образом твоїм насищатись.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.