مزامیر 44
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ای خدا به گوشهای خود شنیدهایم وپدران ما، ما را خبر دادهاند، از کاری که در روزهای ایشان و در ایام سلف کردهای.
1Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
2تو بهدست خود امتها را بیرون کردی، اماایشان را غرس نمودی. قومها را تباه کردی، اما ایشان را منتشر ساختی.
2Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
3زیرا که به شمشیر خود زمین را تسخیر نکردند و بازوی ایشان ایشان را نجات نداد. بلکه دست راست تو وبازو و نور روی تو. زیرا از ایشان خرسندبودی.
3Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
4ای خدا تو پادشاه من هستی. پس برنجات یعقوب امر فرما.
4Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
5به مدد تو دشمنان خود راخواهیم افکند و به نام تو مخالفان خویش راپایمال خواهیم ساخت.
5Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
6زیرا بر کمان خودتوکل نخواهم داشت و شمشیرم مرا خلاصی نخواهد داد.
6Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
7بلکه تو ما را از دشمنان ما خلاصی دادی و مبغضان ما را خجل ساختی.
7Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
8تمامی روزبر خدا فخر خواهیم کرد و نام تو را تا به ابد تسبیح خواهیم خواند، سلاه.
8Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
9لیکن الان تو ما را دورانداخته و رسوا ساختهای و با لشکرهای ما بیرون نمی آیی.
9А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
10و ما را از پیش دشمن روگردان ساختهای و خصمان ما برای خویشتن تاراج میکنند.
10Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
11ما را مثل گوسفندان برای خوراک تسلیم کردهای و ما را در میان امتها پراکنده ساختهای.
11Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
12قوم خود را بیبها فروختی و ازقیمت ایشان نفع نبردی.
12Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
13ما را نزد همسایگان ماعار گردانیدی. اهانت و سخریه نزد آنانی که گرداگرد مایند.
13Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
14ما را در میان امت هاضربالمثل ساختهای. جنبانیدن سر در میان قومها.
14Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
15و رسوایی من همه روزه در نظر من است. و خجالت رویم مرا پوشانیده است،
15Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
16ازآواز ملامت گو و فحاش، از روی دشمن و انتقام گیرنده.
16Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
17این همه بر ما واقع شد. اما تو را فراموش نکردیم و در عهد تو خیانت نورزیدیم.
17Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
18دل مابه عقب برنگردید و پایهای ما از طریق تو انحراف نورزید.
18Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
19هرچند ما را در مکان اژدرها کوبیدی و ما را به سایه موت پوشانیدی.
19Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
20نام خدای خود را هرگز فراموش نکردیم و دست خود را به خدای غیر برنیفراشتیم.
20Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
21آیا خدا این راغوررسی نخواهد کرد؟ زیرا او خفایای قلب رامی داند.
21То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
22هر آینه بهخاطر تو تمامی روز کشته میشویم و مثل گوسفندان ذبح شمرده میشویم.
22Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
23ای خداوند بیدار شو چراخوابیدهای؟ برخیز و ما را تا به ابد دور مینداز.
23Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
24چرا روی خود را پوشانیدی و ذلت و تنگی مارا فراموش کردی؟
24Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
25زیرا که جان ما به خاک خم شده است و شکم ما به زمین چسبیده.
25Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
26به جهت اعانت ما برخیز و بخاطر رحمانیت خود ما رافدیه ده.
26Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.