مزامیر 35
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1ای خداوند با خصمان من مخاصمه نما و جنگ کن با آنانی که با من جنگ میکنند.
1Давидова. Суди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене.
2سپر و مجن را بگیر و به اعانت من برخیز.
2Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї!
3و نیزه را راست کن و راه را پیش روی جفاکنندگانم ببند و بهجان من بگو من نجات توهستم.
3Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє!
4خجل و رسوا شوند آنانی که قصد جان من دارند و آنانی که بداندیش منند، برگردانیده وخجل شوند.
4Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене!
5مثل کاه پیش روی باد باشند وفرشته خداوند ایشان را براند.
5Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх.
6راه ایشان تاریکی و لغزنده باد. و فرشته خداوند ایشان را تعاقب کند.
6Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них.
7زیرا دام خود را برای من بیسبب درحفرهای پنهان کردند که آن را برای جان من بیجهت کنده بودند.
7Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.
8هلاکت ناگهانی بدو برسد و دامی که پنهان کرد خودش را بگیرد و در آن به هلاکت گرفتار گردد.
8Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, — і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.
9و اما جان من در خداوندوجد خواهد کرد و در نجات او شادی خواهدنمود.
9А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення!
10همه استخوانهایم میگویند «ای خداوندکیست مانند تو که مسکین را از شخص قوی تر ازاو میرهاند و مسکین وفقیر را از تاراج کننده وی.»
10Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його!
11شاهدان کینه ور برخاستهاند. چیزهایی را که نمی دانستم از من میپرسند.
11Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.
12به عوض نیکویی بدی به من میکنند. جان مرا بیکس گردانیدهاند.
12Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.
13و اما من چون ایشان بیمار میبودند پلاس میپوشیدم. جان خود را به روزه میرنجانیدم ودعایم به سینهام برمی گشت.
13А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;
14مثل آنکه اودوست و برادرم میبود، سرگردان میرفتم. چون کسیکه برای مادرش ماتم گیرد، از حزن خم میشدم.
14Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився.
15ولی چون افتادم شادیکنان جمع شدند. آن فرومایگان بر من جمع شدند. و کسانی که نشناخته بودم مرا دریدند و ساکت نشدند.
15Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину.
16مثل فاجرانی که برای نان مسخرگی میکنند. دندانهای خود را بر من میافشردند.
16Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами.
17ای خداوند تا به کی نظر خواهی کرد! جانم را ازخرابیهای ایشان برهان و یگانه مرا از شیربچگان.
17Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою!
18و تو را در جماعت بزرگ حمد خواهم گفت. ترا در میان قوم عظیم تسبیح خواهم خواند.
18Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом.
19تاآنانی که بیسبب دشمن منند، بر من فخر نکنند. وآنانی که بر من بیسبب بغض مینمایند، چشمک نزنند.
19Не допусти, щоб втїшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно.
20زیرا برای سلامتی سخن نمی گویند و برآنانی که در زمین آرامند سخنان حیله آمیز را تفکرمی کنند.
20Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї.
21و دهان خود را بر من باز کرده، میگویند هه هه چشم ما دیده است.
21І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші!
22ای خداوند تو آن را دیدهای پس سکوت مفرما. ای خداوند از من دور مباش.
22Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене!
23خویشتن را برانگیز وبرای داد من بیدار شو، ای خدای من و خداوند من برای دعوی من.
23Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє!
24ای یهوه خدایم مرا موافق عدل خود داد بده، مبادا بر من شادی نمایند.
24Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною.
25تادر دل خود نگویند اینک مراد ما. تا نگویند او رابلعیدهایم.
25Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли!
26و آنانی که در بدی من شادند، با هم خجل و شرمنده شوند. و آنانی که بر من تکبرمی کنند، به خجلت و رسوایی ملبس شوند.
26Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене.
27آنانی که خواهان حق منند ترنم و شادی نمایند. و دائم گویند خداوند بزرگ است که به سلامتی بنده خود رغبت دارد.
27Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого.
28و زبانم عدالت تو را بیان خواهد کرد و تسبیح تو را تمامی روز.
28І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.