مزامیر 74
Old Persian Version (ترجمه قدیم)Translation
Old Persian Version (ترجمه قدیم)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1چراای خدا ما را ترک کردهای تا به ابدو خشم تو بر گوسفندان مرتع خودافروخته شده است؟
1Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
2جماعت خود را که ازقدیم خریدهای، بیاد آور و آن را که فدیه دادهای تا سبط میراث تو شود و این کوه صهیون را که درآن ساکن بودهای.
2Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, — ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
3قدمهای خود را بسوی خرابه های ابدی بردار زیرا دشمن هرچه را که درقدس تو بود خراب کرده است.
3Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
4دشمنانت درمیان جماعت تو غرش میکنند و علمهای خودرا برای علامات برپا مینمایند.
4Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
5و ظاهرمی شوند چون کسانی که تبرها را بر درختان جنگل بلند میکنند.
5Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
6و الان همه نقشهای تراشیده آن را به تبرها و چکشها خرد میشکنند.
6І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
7قدس های تو را آتش زدهاند و مسکن نام تو را تابه زمین بیحرمت کردهاند.
7З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.
8و در دل خودمی گویند آنها را تمام خراب میکنیم. پس جمیع کنیسه های خدا را در زمین سوزانیدهاند.
8Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! — Пустили з димом всї Божі собори на землї.
9آیات خود را نمی بینیم و دیگر هیچ نبی نیست. و درمیان ما کسی نیست که بداند تا به کی خواهد بود.
9Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.
10ای خدا، دشمن تا به کی ملامت خواهد کرد؟ وآیا خصم، تا به ابد نام تو را اهانت خواهد نمود؟
10Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?
11چرا دست خود یعنی دست راست خویش رابرگردانیدهای؟ آن را از گریبان خود بیرون کشیده، ایشان را فانی کن.
11Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!
12و خدا از قدیم پادشاه من است. او در میان زمین نجاتها پدید میآورد.
12Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.
13تو به قوت خوددریا را منشق ساختی و سرهای نهنگان را در آبهاشکستی.
13Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.
14سرهای لویاتان را کوفته، و او را خوراک صحرانشینان گردانیدهای.
14Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.
15توچشمهها و سیلها را شکافتی و نهرهای دائمی راخشک گردانیدی.
15Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.
16روز از آن توست و شب نیزاز آن تو. نور و آفتاب را تو برقرار نمودهای.
16І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.
17تمامی حدود جهان را تو پایدار ساختهای. تابستان و زمستان را تو ایجاد کردهای.
17Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.
18ای خداوند این را بیادآور که دشمن ملامت میکند و مردم جاهل نام تو را اهانت مینمایند.
18Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.
19جان فاخته خود را بهجانور وحشی مسپار. جماعت مسکینان خود را تا به ابد فراموش مکن.
19Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.
20عهد خود را ملاحظه فرما زیرا که ظلمات جهان از مسکن های ظلم پراست.
20Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.
21مظلومان به رسوایی برنگردند. مساکین و فقیران نام تو را حمدگویند.
21Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.
22ای خدا برخیز و دعوای خود را برپادار؛ و بیادآور که احمق تمامی روز تو را ملامت میکند.
22Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!
23آواز دشمنان خود را فراموش مکن وغوغای مخالفان خود را که پیوسته بلند میشود.
23Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.