Psalmen 74
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Eine Unterweisung Asaphs. Gott, warum verstößest du uns so gar und bist so grimmig zornig über die Schafe deiner Weide?
1Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?
2Gedenke an deine Gemeinde, die du vor alters erworben und dir zum Erbteil erlöst hast, an den Berg Zion, darauf du wohnest.
2Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, — ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!
3Hebe deine Schritte zum dem, was so lange wüst liegt. Der Feind hat alles verderbt im Heiligtum.
3Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.
4Deine Widersacher brüllen in deinen Häusern und setzen ihre Götzen darein.
4Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.
5Man sieht die Äxte obenher blinken, wie man in einen Wald haut;
5Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,
6sie zerhauen alle seine Tafelwerke mit Beil und Barte.
6І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.
7Sie verbrennen dein Heiligtum; sie entweihen und werfen zu Boden die Wohnung deines Namens.
7З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.
8Sie sprechen in ihrem Herzen; “Laßt uns sie plündern!” Sie verbrennen alle Häuser Gottes im Lande.
8Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! — Пустили з димом всї Божі собори на землї.
9Unsere Zeichen sehen wir nicht, und kein Prophet predigt mehr, und keiner ist bei uns, der weiß, wie lange.
9Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.
10Ach Gott, wie lange soll der Widersacher schmähen und der Feind deinen Namen so gar verlästern?
10Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?
11Warum wendest du deine Hand ab? Ziehe von deinem Schoß dein Rechte und mache ein Ende.
11Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!
12Gott ist ja mein König von alters her, der alle Hilfe tut, die auf Erden geschieht.
12Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.
13Du zertrennst das Meer durch dein Kraft und zerbrichst die Köpfe der Drachen im Wasser.
13Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.
14Du zerschlägst die Köpfe der Walfische und gibst sie zur Speise dem Volk in der Einöde.
14Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.
15Du lässest quellen Brunnen und Bäche; du läßt versiegen starke Ströme.
15Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.
16Tag und Nacht ist dein; du machst, daß Sonne und Gestirn ihren gewissen Lauf haben.
16І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.
17Du setzest einem jeglichen Lande seine Grenze; Sommer und Winter machst du.
17Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.
18So gedenke doch des, daß der Feind den HERRN schmäht und ein töricht Volk lästert deinen Namen.
18Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.
19Du wollest nicht dem Tier geben die Seele deiner Turteltaube, und der Herde deiner Elenden nicht so gar vergessen.
19Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.
20Gedenke an den Bund; denn das Land ist allenthalben jämmerlich verheert, und die Häuser sind zerrissen.
20Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.
21Laß den Geringen nicht in Schanden davongehen; laß die Armen und Elenden rühmen deinen Namen.
21Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.
22Mache dich auf, Gott, und führe aus deine Sache; gedenke an die Schmach, die dir täglich von den Toren widerfährt.
22Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!
23Vergiß nicht des Geschreis deiner Feinde; das Toben deiner Widersacher wird je länger, je größer.
23Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.