Psalmen 49
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ein Psalm der Kinder Korah, vorzusingen. Höret zu, alle Völker; merket auf, alle, die in dieser Zeit leben,
1Проводиреві хора, для синів Корея, псальма. Слухайте се, всї народи; почуйте всї люде на землї.
2beide, gemeiner Mann und Herren, beide, reich und arm, miteinander!
2Сини людські як і сини мужів — старшин, разом багаті і вбогі.
3Mein Mund soll von Weisheit reden und mein Herz von Verstand sagen.
3Уста мої скажуть мудре слово, і думкою серця мого помножу розум.
4Ich will einem Spruch mein Ohr neigen und kundtun mein Rätsel beim Klange der Harfe.
4Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою:
5Warum sollte ich mich fürchten in bösen Tagen, wenn mich die Missetat meiner Untertreter umgibt,
5Чому б то мусїв я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною,
6die sich verlassen auf ihr Gut und trotzen auf ihren großen Reichtum?
6Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються.
7Kann doch einen Bruder niemand erlösen noch ihn Gott versöhnen
7Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него,
8(denn es kostet zuviel, eine Seele zu erlösen; man muß es anstehen lassen ewiglich),
8(Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.)
9daß er fortlebe immerdar und die Grube nicht sehe.
9Щоб він жив на віки, і не бачив зотлїння.
10Denn man wird sehen, daß die Weisen sterben sowohl als die Toren und Narren umkommen und müssen ihr Gut andern lassen.
10Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають.
11Das ist ihr Herz, daß ihre Häuser währen immerdar, ihre Wohnungen bleiben für und für; und haben große Ehre auf Erden.
11В них на думцї, що доми їх вічно стоять, і що домівки їх з рода в рід; вони називають країни своїми іменами.
12Dennoch kann ein Mensch nicht bleiben in solchem Ansehen, sondern muß davon wie ein Vieh.
12Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь.
13Dies ihr Tun ist eitel Torheit; doch loben's ihre Nachkommen mit ihrem Munde. (Sela.)
13Ся дорога для глупоти їх; а ті, що після них приходять, любуються їх думкою.
14Sie liegen in der Hölle wie Schafe, der Tod weidet sie; aber die Frommen werden gar bald über sie herrschen, und ihr Trotz muß vergehen; in der Hölle müssen sie bleiben.
14Кладуть їх, як овець, в підземну країну, а смерть пасе їх; аж поки вранцї возьмуть верх над ними праведні, і підземна країна пожере постать їх, кожного далеко від домівки його.
15Aber Gott wird meine Seele erlösen aus der Hölle Gewalt; denn er hat mich angenommen. (Sela.)
15Та Бог спасе душу мою з рук підземної країни; він бо прийме мене.
16Laß dich's nicht irren, ob einer reich wird, ob die Herrlichkeit seines Hauses groß wird.
16Не лякайся, коли чоловік обогатїє, коли зросте слава дому його.
17Denn er wird nichts in seinem Sterben mitnehmen, und seine Herrlichkeit wird ihm nicht nachfahren.
17Бо, вмерши, не возьме нїчого з собою; не піде з ним пиха його до гробу.
18Er tröstet sich wohl dieses guten Lebens, und man preiset's, wenn einer sich gütlich tut;
18Чи він благословив душу свою за життя свого, і будуть люде славити тебе за те, що ти твориш добро собі,
19aber doch fahren sie ihren Vätern nach und sehen das Licht nimmermehr.
19То все таки прийде вона до рідних батьків своїх; нїколи вже не побачать вони сьвітла.
20Kurz, wenn ein Mensch in Ansehen ist und hat keinen Verstand, so fährt er davon wie ein Vieh.
20Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.