Псалми 49
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Слушајте ово сви народи, пазите сви који живите по васиљени,
1Проводиреві хора, для синів Корея, псальма. Слухайте се, всї народи; почуйте всї люде на землї.
2Простаци и господо, богати и сиромаси.
2Сини людські як і сини мужів — старшин, разом багаті і вбогі.
3Уста ће моја казати премудрост, и срце моје рећи ће разум.
3Уста мої скажуть мудре слово, і думкою серця мого помножу розум.
4Пригнућу ухо своје к причи, уз гусле ћу отворити загонетку своју.
4Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою:
5Чега да се бојим у зле дане, кад ме злоба мојих непријатеља опколи?
5Чому б то мусїв я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною,
6Који се уздате у силу своју, и хвалите се великим богатством својим!
6Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються.
7Човек неће никако брата ослободити, неће дати Богу откуп за њ.
7Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него,
8Велик је откуп за душу, и неће бити никад
8(Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.)
9Да ко довека живи, и не види гроба.
9Щоб він жив на віки, і не бачив зотлїння.
10Сви виде где умиру као и незналица и безумник што гину, и остављају другима имање своје.
10Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають.
11Они мисле да ће куће њихове трајати довека, и станови њихови од колена на колено; именима својим зову земље;
11В них на думцї, що доми їх вічно стоять, і що домівки їх з рода в рід; вони називають країни своїми іменами.
12Али човек у части неће дуго остати, изједначиће се са стоком, коју кољу.
12Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь.
13Овај им се пут чини пробитачан, и који за њима иду, хвале мисли њихове;
13Ся дорога для глупоти їх; а ті, що після них приходять, любуються їх думкою.
14Али ће их као овце затворити у пакао, смрт ће им бити пастир; и ујутру ходиће по њима праведници, и облик њихов збрисаће пакао раставивши их с насељем.
14Кладуть їх, як овець, в підземну країну, а смерть пасе їх; аж поки вранцї возьмуть верх над ними праведні, і підземна країна пожере постать їх, кожного далеко від домівки його.
15Али ће Бог душу моју избавити из руку паклених; јер ме Он прима.
15Та Бог спасе душу мою з рук підземної країни; він бо прийме мене.
16Не бој се кад се ко богати; кад расте слава дома његовог.
16Не лякайся, коли чоловік обогатїє, коли зросте слава дому його.
17Јер кад умре, неће ништа понети, нити ће поћи за њим слава његова.
17Бо, вмерши, не возьме нїчого з собою; не піде з ним пиха його до гробу.
18Јер душу његову благосиљају за живота његовог, и славе тебе, што угађаш себи.
18Чи він благословив душу свою за життя свого, і будуть люде славити тебе за те, що ти твориш добро собі,
19Али ће он отићи у стан отаца својих, где света никад не виде.
19То все таки прийде вона до рідних батьків своїх; нїколи вже не побачать вони сьвітла.
20Човек у части, ако није разуман, изједначиће се са стоком, коју кољу.
20Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.