Псалми 10

Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Зашто, Господе, стојиш далеко, кријеш се кад је невоља?

1Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?

2С охолости безбожникове мучи се убоги; хватају се убоги преваром коју измишљају безбожници.

2Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.

3Јер се безбожник дичи жељом душе своје, грабљивца похваљује.

3Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.

4Безбожник у обести својој не мари за Господа: „Он не види”. Нема Бога у мислима његовим.

4В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

5Свагда су путеви његови криви; за судове Твоје не зна; на непријатеље своје неће ни да гледа.

5Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.

6У срцу свом каже: Нећу посрнути; зло неће доћи никад.

6Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.

7Уста су му пуна неваљалих речи, преваре и увреде, под језиком је његовим мука и погибао.

7Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.

8Седи у заседи иза куће; у потаји убија правога; очи његове вребају убогога.

8Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,

9Седи у потаји као лав у пећини; седи у заседи да ухвати убогога; хвата убогога увукавши га у мрежу своју.

9Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.

10Притаји се, прилегне, и убоги падају у јаке нокте његове.

10Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.

11Каже у срцу свом: „Бог је заборавио, окренуо је лице своје, неће видети никад.”

11Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!

12Устани Господе! Дигни руку своју, не заборави невољних.

12Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!

13Зашто безбожник да не мари за Бога говорећи у срцу свом да Ти нећеш видети?

13Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?

14Ти видиш; јер гледаш увреде и муке и пишеш их на руци. Теби предаје себе убоги; сироти Ти си помоћник.

14Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.

15Сатри мишицу безбожном и злом, да се тражи и не нађе безбожност његова.

15Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.

16Господ је цар свагда, довека, нестаће незнабожаца са земље његове.

16Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.

17Господе! Ти чујеш жеље ништих; утврди срце њихово; отвори ухо своје,

17Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,

18Да даш суд сироти и невољнику, да престану гонити човека са земље.

18Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.