Псалми 104
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Благосиљај, душо моја, Господа! Господе, Боже мој, велик си веома, обукао си се у величанство и красоту.
1Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
2Обукао си светлост као хаљину, разапео небо као шатор;
2Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
3Водом си покрио дворове своје, облаке начинио си да су Ти кола, идеш не крилима ветреним.
3Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
4Чиниш ветрове да су Ти анђели, пламен огњени да су Ти слуге.
4Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий.
5Утврдио си земљу на темељима њеним, да се не помести на век века.
5Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
6Безданом као хаљином оденуо си је; на горама стоје воде.
6Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
7Од претње Твоје беже, од громовног гласа Твог теку.
7Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
8Излазе на горе и силазе у долине, на место које си им утврдио.
8Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
9Поставио си међу, преко које не прелазе, и не враћају се да покрију земљу.
9Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
10Извео си изворе по долинама, између гора теку воде.
10Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
11Напајају све звери пољске; дивљи магарци гасе жеђ своју.
11Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;
12На њима птице небеске живе; кроз гране разлеже се глас њихов.
12Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
13Напајаш горе с висина својих, плодовима дела Твојих сити се земља.
13Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.
14Дајеш те расте трава стоци, и зелен на корист човеку, да би извадио хлеб из земље.
14Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
15И вино весели срце човеку, и лице се светли од уља, и хлеб срце човеку крепи.
15І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
16Сите се дрвета Божија, кедри ливански, које си посадио.
16Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
17На њима птице вију гнезда; станак је родин на јелама.
17На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
18Горе високе дивокозама, камен је уточиште зечевима.
18Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям.
19Створио се месец да показује времена, сунце познаје запад свој.
19Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.
20Стереш таму, и бива ноћ, по којој излази све зверје шумско;
20Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;
21Лавови ричу за пленом, и траже од Бога хране себи.
21Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.
22Сунце гране, и они се сакривају и лежу у ложе своје.
22Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.
23Излази човек на посао свој, и на рад свој до вечера.
23Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.
24Како је много дела Твојих, Господе! Све си премудро створио; пуна је земља блага Твог.
24Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.
25Гле, море велико и широко, ту гмижу без броја, животиња мала и велика;
25Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.
26Ту лађе плове, крокодил, ког си створио да се игра по њему.
26Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.
27Све Тебе чека, да им дајеш пићу на време.
27Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.
28Дајеш им, примају; отвориш руку своју, сите се добра.
28Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.
29Одвратиш лице своје, жалосте се; узмеш им дух, гину, и у прах свој враћају се.
29Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.
30Пошаљеш дух свој, постају, и понављаш лице земљи.
30Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.
31Слава Господу увек; нек се весели Господ за дела своја!
31Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
32Он погледа на земљу, и она се тресе; дотакне се гора, и диме се.
32Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.
33Певаћу Господу за живота свог; хвалићу Бога свог док сам год.
33Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
34Нека Му буде мила беседа моја! Веселићу се о Господу.
34Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
35Нека нестане грешника са земље, и безбожника нека не буде више! Благосиљај, душо моја, Господа! Алилуја!
35Нехай счезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.