Псалмул 104
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Бинекувынтязэ, суфлете, пе Домнул! Доамне Думнезеуле, Ту ешть немэрӂинит де маре! Ту ешть ымбрэкат ку стрэлучире ши мэрецие!
1Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
2Те ынвелешть ку лумина ка ши ку о манта; ынтинзь черуриле ка ун корт.
2Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;
3Ку апеле Ыць ынтокмешть вырфул локуинцей Тале; дин норь Ыць фачь карул ши умбли пе арипиле вынтулуй.
3Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
4Дин вынтурь Ыць фачь соль ши дин флэкэрь де фок, служиторь.
4Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий.
5Ту ай ашезат пэмынтул пе темелииле луй ши ничодатэ ну се ва клэтина.
5Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
6Ту ыл акоперисешь ку адынкул кум л-ай акопери ку о хайнэ; апеле стэтяу пе мунць,
6Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
7дар, ла аменинцаря Та, ау фуӂит, ла гласул тунетулуй Тэу, ау луат-о ла фугэ,
7Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
8суинду-се пе мунць ши коборынду-се ын вэй, пынэ ла локул пе каре ли-л хотэрысешь Ту.
8Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
9Ле-ай пус о марӂине пе каре ну требуе с-о трякэ, пентру ка сэ ну се май ынтоаркэ сэ акопере пэмынтул.
9Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
10Ту фачь сэ цышняскэ извоареле ын вэй ши еле кург принтре мунць.
10Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
11Ту адэпь ла еле тоате фяреле кымпулуй; ын еле ышь потолеск сетя мэгарий сэлбатичь.
11Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;
12Пэсэриле черулуй локуеск пе марӂиниле лор ши фак сэ ле рэсуне гласул принтре рамурь.
12Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
13Дин локашул Тэу чел ыналт Ту узь мунций ши се сатурэ пэмынтул де родул лукрэрилор Тале.
13Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.
14Ту фачь сэ кряскэ ярба пентру вите ши вердецурь пентру невоиле омулуй, ка пэмынтул сэ дя хранэ:
14Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
15вин, каре ынвеселеште инима омулуй, унтделемн, каре-й ынфрумусецязэ фаца, ши пыне, каре-й ынтэреште инима.
15І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
16Се удэ копачий Домнулуй, чедрий дин Либан, пе каре й-а сэдит Ел.
16Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
17Ын ей ышь фак пэсэриле куйбурь, яр кокостыркул ышь аре локуинца ын кипарошь;
17На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
18мунций чей ыналць сунт пентру цапий сэлбатичь, яр стынчиле сунт адэпост пентру епурь.
18Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям.
19Ел а фэкут луна ка сэ арате времуриле; соареле штие кынд требуе сэ апунэ.
19Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.
20Ту адучь ынтунерикул ши се фаче ноапте: атунч тоате фяреле пэдурилор се пун ын мишкаре,
20Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;
21пуий де лей муӂеск дупэ прадэ ши ышь чер храна де ла Думнезеу.
21Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.
22Кынд рэсаре соареле, еле фуг ынапой ши се кулкэ ын визуиниле лор.
22Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.
23Дар омул есе ла лукрул сэу ши ла мунка луй пынэ сяра.
23Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.
24Кыт де мулте сунт лукрэриле Тале, Доамне! Ту пе тоате ле-ай фэкут ку ынцелепчуне ши пэмынтул есте плин де фэптуриле Тале.
24Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.
25Ятэ маря чя ынтинсэ ши маре: ын еа се мишкэ ненумэрате вецуитоаре мичь ши марь.
25Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.
26Аколо, пе еа, умблэ корэбииле ши ын еа есте левиатанул ачела пе каре л-ай фэкут сэ се жоаче ын валуриле ей.
26Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.
27Тоате ачесте вецуитоаре Те аштяптэ, ка сэ ле дай храна ла време.
27Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.
28Ле-о дай Ту, еле о примеск; Ыць дескизь Ту мына, еле се сатурэ де бунэтэциле Тале.
28Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.
29Ыць аскунзь Ту Фаца, еле тремурэ; ле ей Ту суфларя, еле мор ши се ынторк ын цэрына лор.
29Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.
30Ыць тримиць Ту суфларя: еле сунт зидите ши ынноешть астфел фаца пэмынтулуй.
30Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.
31Ын вечь сэ цинэ слава Домнулуй! Сэ Се букуре Домнул де лукрэриле Луй!
31Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;
32Ел привеште пэмынтул, ши пэмынтул се кутремурэ; атинӂе мунций, ши ей фумегэ.
32Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.
33Вой кынта Домнулуй кыт вой трэи, вой лэуда пе Думнезеул меу кыт вой фи.
33Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.
34Фие плэкуте Луй кувинтеле меле! Мэ букур де Домнул.
34Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.
35Сэ пярэ пэкэтоший де пе пэмынт ши чей рэй сэ ну май фие! Бинекувынтязэ, суфлете, пе Домнул! Лэудаць пе Домнул!
35Нехай счезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.