Псалмул 78
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic scriptTranslation
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Аскултэ, попорул меу, ынвэцэтуриле меле! Луаць аминте ла кувинтеле гурий меле!
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2Ымь дескид гура ши ворбеск ын пилде, вестеск ынцелепчуня времурилор стрэвекь.
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3Че ам аузит, че штим, че не-ау повестит пэринций ноштри,
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4ну вом аскунде де копиий лор, чи вом вести нямулуй де оамень каре ва вени лауделе Домнулуй, путеря Луй ши минуниле пе каре ле-а фэкут.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5Ел а пус о мэртурие ын Иаков, а дат о Леӂе ын Исраел ши а порунчит пэринцилор ноштри сэ-шь ынвеце ын еа копиий,
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6ка сэ фие куноскутэ де чей че вор вени дупэ ей, де копиий каре се вор наште ши каре, кынд се вор фаче марь, сэ ворбяскэ деспре еа копиилор лор,
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7пентру ка ачештя сэ-шь пунэ ынкредеря ын Думнезеу, сэ ну уйте лукрэриле луй Думнезеу ши сэ пэзяскэ порунчиле Луй.
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8Сэ ну фие ка пэринций лор, ун ням неаскултэтор ши рэзврэтит, ун ням каре н-авя о инимэ таре ши ал кэруй дух ну ера крединчос луй Думнезеу!
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9Фиий луй Ефраим, ынармаць ши трэгынд ку аркул, ау дат досул ын зиуа луптей,
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10пентру кэ н-ау цинут легэмынтул луй Думнезеу ши н-ау воит сэ умбле ынтокмай дупэ Леӂя Луй.
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11Ау дат уйтэрий лукрэриле Луй, минуниле Луй пе каре ли ле арэтасе.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12Ынаинтя пэринцилор лор, Ел фэкусе минунь ын цара Еӂиптулуй, ын кымпия Цоан.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13А деспэрцит маря ши ле-а дескис ун друм прин еа, ридикынд апеле ка ун зид.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14Й-а кэлэузит зиуа ку ун нор ши тоатэ ноаптя ку лумина унуй фок стрэлучитор.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15А деспикат стынчь ын пустиу ши ле-а дат сэ бя ка дин ниште валурь ку апе мулте.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16А фэкут сэ цышняскэ извоаре дин стынчь ши сэ кургэ апе ка ниште рыурь.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17Дар ей тот н-ау ынчетат сэ пэкэтуяскэ ымпотрива Луй, н-ау ынчетат сэ се рэзврэтяскэ ымпотрива Челуй Пряыналт ын пустиу.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18Ау испитит пе Думнезеу ын инима лор, черынд мынкаре дупэ пофтеле лор.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19Ау ворбит ымпотрива луй Думнезеу ши ау зис: „Оаре ва путя Думнезеу сэ пунэ о масэ ын пустиу?
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20Ятэ кэ Ел а ловит стынка де ау курс апе ши с-ау вэрсат широае. Дар ва путя Ел сэ дя ши пыне сау сэ факэ рост де карне попорулуй Сэу?”
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21Домнул а аузит ши С-а мыният. Ун фок с-а апринс ымпотрива луй Иаков ши с-а стырнит ымпотрива луй Исраел мыния Луй,
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22пентру кэ н-ау крезут ын Думнезеу, пентру кэ н-ау авут ынкредере ын ажуторул Луй.
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23Ел а порунчит норилор де сус ши а дескис порциле черурилор:
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24а плоуат песте ей манэ де мынкаре ши ле-а дат грыу дин чер.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25Ау мынкат ку тоций пыня челор марь ши ле-а тримис мынкаре сэ се сатуре.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26А пус сэ суфле ын черурь вынтул де рэсэрит ши а адус, прин путеря Луй, вынтул де мязэзи.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27А плоуат песте ей карне ка пулберя ши пэсэрь ынарипате кыт нисипул мэрий;
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28ле-а фэкут сэ кадэ ын мижлокул таберей лор, де жур ымпрежурул локуинцелор лор.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29Ей ау мынкат ши с-ау сэтурат дин дестул: Думнезеу ле-а дат че дорисерэ.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30Дар н-апукасерэ сэ-шь астымпере бине пофта, мынкаря ле ера ынкэ ын гурэ,
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31кынд с-а стырнит мыния луй Думнезеу ымпотрива лор, а ловит де моарте пе чей май тарь динтре ей ши а доборыт пе тинерий луй Исраел.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32Ку тоате ачестя, ей н-ау ынчетат сэ пэкэтуяскэ ши н-ау крезут ын минуниле Луй.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33Де ачея, Ел ле-а курмат зилеле ка о суфларе, ле-а курмат аний принтр-ун сфыршит нэпрасник.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34Кынд ый ловя де моарте, ей Ыл кэутау, се ынторчяу ши се ындрептау спре Думнезеу;
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35ышь адучяу аминте кэ Думнезеу есте Стынка лор ши кэ Думнезеул Атотпутерник есте Избэвиторул лор.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36Дар Ыл ыншелау ку гура ши-Л минцяу ку лимба.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37Инима ну ле ера таре фацэ де Ел ши ну ерау крединчошь легэмынтулуй Сэу.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38Тотушь, ын ындураря Луй, Ел яртэ нелеӂюиря ши ну нимичеште; Ышь опреште де мулте орь мыния ши ну дэ друмул ынтреӂий Луй урӂий.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39Ел Шь-а адус деч аминте кэ ей ну ерау декыт карне, о суфларе каре трече ши ну се май ынтоарче.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40Де кыте орь с-ау рэзврэтит ей ымпотрива Луй ын пустиу! Де кыте орь Л-ау мыният ей ын пустиетате!
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41Да, н-ау ынчетат сэ испитяскэ пе Думнезеу ши сэ ынтэрыте пе Сфынтул луй Исраел.
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42Ну шь-ау май адус аминте де путеря Луй, де зиуа кынд й-а избэвит де врэжмаш,
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43де минуниле пе каре ле-а фэкут ын Еӂипт ши де семнеле Луй минунате дин кымпия Цоан.
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44Кум ле-а префэкут рыуриле ын сынӂе ши н-ау путут сэ бя дин апеле лор.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45Кум а тримис ымпотрива лор ниште муште отрэвитоаре каре й-ау мынкат ши броаште каре й-ау нимичит.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46Кум ле-а дат холделе прадэ омизилор, родул мунчий лор, прадэ лэкустелор.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47Кум ле-а прэпэдит вииле, бэтынду-ле ку пятрэ, ши смокиний дин Еӂипт ку гриндинэ.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48Кум ле-а лэсат вителе прадэ гриндиней ши турмеле, прадэ фокулуй черулуй.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49Ел Шь-а арункат ымпотрива лор мыния Луй апринсэ, урӂия, юцимя ши неказул: о дроайе де ынӂерь адукэторь де ненорочирь.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50Кум Шь-а дат друм слобод мынией, ну ле-а скэпат суфлетул де ла моарте ши ле-а дат вяца прадэ молимей;
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51кум а ловит пе тоць ынтыий нэскуць дин Еӂипт, пырга путерий ын кортуриле луй Хам.
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52Кум а порнит пе попорул Сэу ка пе ниште ой ши й-а повэцуит ка пе о турмэ ын пустиу.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53Кум й-а дус фэрэ ничо грижэ, ка сэ ну ле фие фрикэ, яр маря а акоперит пе врэжмаший лор.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54Кум й-а адус спре хотарул Луй чел сфынт, спре мунтеле ачеста, пе каре дряпта Луй л-а кыштигат.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55Кум а изгонит нямуриле динаинтя лор, ле-а ымпэрцит цара ын пэрць де моштенире ши а пус семинцииле луй Исраел сэ локуяскэ ын кортуриле лор.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56Дар ей ау испитит пе Думнезеул Пряыналт, с-ау рэзврэтит ымпотрива Луй ши н-ау цинут порунчиле Луй,
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57чи с-ау депэртат ши ау фост некрединчошь, ка ши пэринций лор, с-ау абэтут ла о парте, ка ун арк ыншелэтор,
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58Л-ау супэрат прин ынэлцимиле лор ши Й-ау стырнит ӂелозия ку идолий лор.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59Думнезеу а аузит ши С-а мыният ши а урӂисит рэу де тот пе Исраел.
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60А пэрэсит локуинца Луй дин Сило, кортул ын каре локуя ынтре оамень.
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61Шь-а дат слава прадэ робией ши мэреция Луй, ын мыниле врэжмашулуй.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62А дат прадэ сабией пе попорул Луй ши С-а мыният пе моштениря Луй.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63Пе тинерий луй й-а арс фокул ши фечоареле луй н-ау май фост сэрбэторите ку кынтэрь де нунтэ.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64Преоций сэй ау кэзут учишь де сабие, ши вэдувеле луй ну с-ау бочит.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65Атунч, Домнул С-а трезит, ка унул каре а дормит, ка ун витяз ымбэрбэтат де вин,
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66ши а ловит пе потривничий Луй каре фуӂяу, акоперинду-й ку вешникэ окарэ.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67Ынсэ а лепэдат кортул луй Иосиф ши н-а алес семинция луй Ефраим,
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68чи а алес семинция луй Иуда, мунтеле Сионулуй, пе каре-л юбеште.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69Шь-а зидит Сфынтул Локаш ка черуриле де ыналт ши таре ка пэмынтул пе каре л-а ынтемеят пе вечь.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70А алес пе робул Сэу Давид ши л-а луат де ла стаулеле де ой.
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71Л-а луат диндэрэтул оилор каре алэптау, ка сэ паскэ пе попорул Сэу Иаков ши пе моштениря Са Исраел.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72Ши Давид й-а кырмуит ку о инимэ неприхэнитэ ши й-а повэцуит ку мынь причепуте.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.