Žalmy 78
Kralice Bible (1613)Translation
Kralice Bible (1613)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Vyučující, Azafovi. Pozoruj, lide můj, zákona mého, nakloňte uší svých k slovům úst mých.
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2Otevru v podobenství ústa svá, vypravovati budu přípovídky starobylé.
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3Co jsme slýchali i poznali, a co nám otcové naši vypravovali,
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4Nezatajíme toho před syny jejich, kteříž budoucím potomkům svým vypravovati budou chvály Hospodinovy, ano i moc jeho a divné skutky jeho, kteréž činil.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5Neboť jest vyzdvihl svědectví v Jákobovi, a zákon vydal v Izraeli, což přikázal otcům našim, aby v známost uvodili synům svým,
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6Aby to poznal věk potomní, synové, kteříž se zroditi měli, a ti povstanouce, aby vypravovali dítkám svým,
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7Aby pokládali v Bohu naději svou, a nezapomínali se na skutky Boha silného, ale ostříhali přikázaní jeho,
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8Aby nebývali jako otcové jejich, pokolení zpurné a protivné, národ, kterýž nenapravil srdce svého, a nebyl věrný Bohu silnému duch jeho.
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9Jako synové Efraim zbrojní, ač uměle z lučiště stříleli, však v čas boje zpět se obrátili,
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10Nebo neostříhali smlouvy Boží, a v zákoně jeho zpěčovali se choditi.
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11Zapomenuli se na činy jeho, a na divné skutky jeho, kteréž jim ukázal.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12Před otci jejich činil divy v zemi Egyptské, na poli Soan.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13Rozdělil moře, a převedl je; učinil, aby stály vody jako hromada.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14Vedl je ve dne v oblace, a každé noci v jasném ohni.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15Protrhl skály na poušti, a napájel je jako z propastí velikých.
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16Vyvedl potoky z skály, a učinil, aby vody tekly jako řeky.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17A však vždy přičíněli hříchů proti němu, a popouzeli Nejvyššího na poušti.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18A pokoušeli Boha silného v srdci svém, žádajíce pokrmu podlé líbosti své.
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19A mluvili proti Bohu, řkouce: Zdaliž bude moci Bůh silný připraviti stůl na této poušti?
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20Aj, udeřilť jest v skálu, a tekly vody, a řeky se rozvodnily. Zdali také bude moci dáti chleba? Zdali nastrojí masa lidu svému?
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21A protož uslyšav Hospodin, rozhněval se, a oheň zažžen jest proti Jákobovi, a prchlivost vstoupila na Izraele,
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22Proto že se nedověřili Bohu, a neměli naděje v spasení jeho,
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23Ačkoli rozkázal oblakům shůry, a průduchy nebeské otevřel,
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24A dštil na ně mannou ku pokrmu, a obilé nebeské dával jim.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25Chléb mocných jedl člověk, seslal jim pokrmů do sytosti.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26Obrátil vítr východní u povětří, a přivedl mocí svou vítr polední.
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27I dštil na ně masem jako prachem, a ptactvem pernatým jako pískem mořským.
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28Spustil je do prostřed vojska jejich, a všudy vůkol stanů jejich.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29I jedli, a nasyceni jsou hojně, a dal jim to, čehož žádali.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30Ještě nevyplnili žádosti své, ještě pokrm byl v ústech jejich,
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31A v tom prchlivost Boží připadla na ně, a zbil tučné jejich, a přední Izraelské porazil.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32S tím se vším vždy ještě hřešili, a nevěřili předivným skutkům jeho.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33A protož dopustil na ně, že marně skonali dny své, a léta svá s chvátáním.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34Když je hubil, jestliže ho hledali, a zase k Bohu silnému hned na úsvitě se navraceli,
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35Rozpomínajíce se na to, že Bůh byl skála jejich, a Bůh silný nejvyšší vykupitel jejich:
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36(Ačkoli mu s pochlebenstvím mluvili ústy svými, a jazykem svým lhali jemu.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37A srdce jejich nebylo upřímé před ním, aniž se věrně měli v smlouvě jeho),
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38On jsa milosrdný, odpouštěl nepravosti jejich, a nezahladil jich; častokrát odvracel hněv svůj, a nevzbuzoval vší zůřivosti své.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39Nebo pamatoval, že jsou tělo, vítr, kterýž odchází, a nenavracuje se zase.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40Kolikrát jsou ho dráždili na poušti, a k bolesti přivodili na pustinách.
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41Týž i týž navracujíce se, pokoušeli Boha silného, a svatému Izraelskému cíle vyměřovali.
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42Nepamatovali na moc jeho, a na ten den, v kterémž je vysvobodil z ssoužení,
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43Když činil v Egyptě znamení svá, a zázraky své na poli Soan,
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44Když obrátil v krev řeky a potoky jejich, tak že jich píti nemohli.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45Dopustil na ně směsici žížal, aby je žraly, a žáby, aby je hubily.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46A dal chroustům úrody jejich, a úsilí jejich kobylkám.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47Stloukl krupami réví jejich, a stromy fíkové jejich ledem.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48Vydal krupobití na hovada jejich, a na dobytek jejich uhlí řeřavé.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49Poslal na ně prchlivost hněvu svého, rozpálení, zůřivost i ssoužení, dopustiv na ně anděly zlé.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50Uprostrannil stezku prchlivosti své, neuchoval od smrti duše jejich, ano i na hovada jejich mor dopustil.
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51A pobil všecko prvorozené v Egyptě, prvotiny síly v staních Chamových.
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52Ale lid svůj vyvedl jako ovce, a vodil se s nimi jako s stádem po poušti.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53Vodil je v bezpečnosti, tak že nestrašili, nepřátely pak jejich přikrylo moře,
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54Až je přivedl ku pomezí svatosti své, na horu tu, kteréž dobyla pravice jeho.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55Vyhnav před tváří jejich národy, způsobil to, aby jim na provazec dědictví jejich přišli, a aby přebývala v staních jejich pokolení Izraelská.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56Však vždy předce pokoušeli a dráždili Boha nejvyššího, a svědectví jeho neostříhali.
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57Ale zpět odšedše, převráceně činili, jako i předkové jejich; uchýlili se jako mylné lučiště.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58Nebo popouzeli ho výsostmi svými, a rytinami svými k horlení přivedli jej.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59Slyšel Bůh, a rozhněval se, a u velikou ošklivost vzal Izraele,
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60Tak že opustiv příbytek v Sílo, stánek, kterýž postavil mezi lidmi,
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61Vydal v zajetí sílu svou, a slávu svou v ruce nepřítele.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62Dal pod meč lid svůj, a na dědictví své se rozhněval.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63Mládence jeho sežral oheň, a panny jeho nebyly chváleny.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64Kněží jejich od meče padli, a vdovy jejich neplakaly.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65Potom pak procítil Pán jako ze sna, jako silný rek, kterýž po víně sobě vykřikuje.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66A ranil nepřátely své po zadu, a u věčné pohanění je vydal.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67Ačkoli pak pohrdl stánkem Jozefovým, a pokolení Efraimova nevyvolil,
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68Však vyvolil pokolení Judovo, horu Sion, kterouž zamiloval.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69A vystavěl sobě, jako hrad vysoký, svatyni svou, jako zemi, kterouž utvrdil na věky.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70A vyvolil Davida služebníka svého, vzav jej od chlévů stáda.
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71Když chodil za ovcemi březími, zavedl jej, aby pásl Jákoba, lid jeho, a Izraele, dědictví jeho.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72Kterýž pásl je v upřímnosti srdce svého, a zvláštní opatrností rukou svých vodil je.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.