Псалми 78
Daničić–Karadžić Bible (1868), CyrillicTranslation
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Чуј, народе мој, наук мој, пригни ухо своје к речима уста мојих.
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2Отварам за причу уста своја, казаћу старе приповетке.
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3Шта слушасмо и дознасмо, и што нам казиваше оци наши,
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4Нећемо затајити од деце њихове, нараштају позном јавићемо славу Господњу и силу Његову и чудеса која је учинио.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5Сведочанство подиже у Јакову, и у Израиљу постави закон, који даде оцима нашим да га предаду деци својој;
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6Да би знао потоњи нараштај, деца која ће се родити, па и они да би казивали својој деци.
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7Да полажу на Бога надање своје, и не заборављају дела Божијих, и заповести Његове да држе;
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8И да не буду као оци њихови, род неваљао и упоран, род који не беше чврст срцем својим, нити веран Богу духом својим.
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9Синови Јефремови наоружани, који стрељају из лука, вратише се натраг, кад беше бој.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10Не сачуваше завет Божји, и по закону Његовом не хтеше ходити.
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11Заборавише дела Његова, и чудеса, која им је показао,
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12Како пред очима њиховим учини чудеса у земљи мисирској, на пољу Соану;
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13Раздвоји море, и проведе их, од воде начини зид;
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14И води их дању облаком, и сву ноћ светлим огњем;
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15Раскида стене у пустињи, и поји их као из велике бездане;
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16Изводи потоке из камена, и води воду рекама.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17Али они још једнако грешише Њему, и гневише Вишњег у пустињи.
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18И кушаше Бога у срцу свом, иштући јела по вољи својој,
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19И викаше на Бога, и рекоше: „Може ли Бог зготовити трпезу у пустињи?”
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20Ево! Он удари у камен, и потече вода, и реке устадоше; може ли и хлеба дати? Хоће ли и меса поставити народу свом?
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21Господ чу и разљути се, и огањ се разгоре на Јакова, и гнев се подиже на Израиља.
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22Јер не вероваше Богу и не уздаше се у помоћ Његову.
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23Тада заповеди облацима одозго, и отвори врата небеска,
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24И пусти, те им подажде мана за јело, и хлеб небески даде им.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25Хлеб анђеоски јеђаше човек; посла им јела до ситости.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26Пусти небом устоку, и наведе силом својом југ;
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27И као прахом засу их месом, и као песком морским птицама крилатим;
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28Побаца их сред логора њиховог, око шатора њихових.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29И наједоше се и даде им шта су желели.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30Али их још и не прође жеља, још беше јело у устима њиховим,
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31Гнев се Божји подиже на њих и помори најјаче међу њима, и младиће у Израиљу поби.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32Преко свега тога још грешише, и не вероваше чудесима Његовим.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33И пусти, те дани њихови пролазише узалуд, и године њихове у страху.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34Кад их убијаше, онда притецаху к Њему, и обраћаху се и искаху Бога;
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35И помињаху да је Бог одбрана њихова, и Вишњи Избавитељ њихов.
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36Ласкаху Му устима својим, и језиком својим лагаху Му.
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37А срце њихово не беше Њему верно, и не беху тврди у завету Његовом.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38Али Он беше милостив, и покриваше грех, и не помори их, често заустављаше гнев свој, и не подизаше све јарости своје.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39Опомињаше се да су тело, ветар, који пролази и не враћа се.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40Колико Га пута расрдише у пустињи, и увредише у земљи где се не живи!
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41Све наново кушаше Бога, и Свеца Израиљевог дражише.
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42Не сећаше се руке Његове и дана, у који их избави из невоље,
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43У који учини у Мисиру знаке своје и чудеса своја на пољу Соану;
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44И проврже у крв реке њихове и потоке њихове, да не могоше пити.
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45Посла на њих бубине да их кољу, и жабе да их море.
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46Летину њихову даде црву, и муку њихову скакавцима.
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47Винограде њихове поби градом, и смокве њихове сланом.
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48Граду предаде стоку њихову, и стада њихова муњи.
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49Посла на њих огњени гнев свој, јарост, срдњу и мржњу, чету злих анђела.
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50Равни стазу гневу свом, не чува душе њихове од смрти, и живот њихов предаде помору.
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51Поби све првенце у Мисиру, први пород по колибама Хамовим.
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52И поведе народ свој као овце, и води их као стадо преко пустиње.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53Води их поуздано, и они се не бојаше, а непријатеље њихове затрпа море.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54И доведе их на место светиње своје, на ову гору, коју задоби десница Његова.
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55Одагна испред лица њиховог народе; жребом раздели њихово достојање, и по шаторима њиховим насели колена Израиљева.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56Али они кушаше и срдише Бога Вишњег и уредбе Његове не сачуваше.
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57Одусташе и одвргоше се, као и оци њихови, слагаше као рђав лук.
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58Увредише Га висинама својим, и идолима својим раздражише Га.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59Бог чу и разгневи се и расрди се на Израиља веома.
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60Остави насеље своје у Силому, шатор, у коме живљаше с људима.
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61И оправи у ропство славу своју и красоту своју у руке непријатељеве.
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62И предаде мачу народ свој, и на достојање своје запламте се.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63Младиће његове једе огањ, и девојкама његовим не певаше сватовских песама;
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64Свештеници његови падаше од мача, и удовице његове не плакаше.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65Најпосле, као иза сна пробуди се Господ, прену се као јунак кад се напије вина.
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66И поби непријатеље своје с леђа, вечној срамоти предаде их.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67И не хте шатор Јосифов, и колено Јефремово не изабра.
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68Него изабра колено Јудино, гору Сион, која Му омиле.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69И сагради светињу своју као горње своје станове, и као земљу утврди је довека.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70И изабра Давида, слугу свог, и узе га од торова овчијих,
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71И од дојилица доведе га да пасе народ Његов, Јакова, и наследство Његово, Израиља.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72И он их пасе чистим срцем, и води их мудрим рукама.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.