Psalmen 78
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Eine Unterweisung Asaphs. Höre, mein Volk, mein Gesetz; neigt eure Ohren zu der Rede meines Mundes!
1Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
2Ich will meinen Mund auftun zu Sprüchen und alte Geschichten aussprechen,
2Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
3die wir gehört haben und wissen und unsre Väter uns erzählt haben,
3Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
4daß wir's nicht verhalten sollten ihren Kindern, die hernach kommen, und verkündigten den Ruhm des HERRN und seine Macht und seine Wunder, die er getan hat.
4Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
5Er richtete ein Zeugnis auf in Jakob und gab ein Gesetz in Israel, das er unsern Vätern gebot zu lehren ihre Kinder,
5Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
6auf daß es die Nachkommen lernten und die Kinder, die noch sollten geboren werden; wenn sie aufkämen, daß sie es auch ihren Kinder verkündigten,
6Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
7daß sie setzten auf Gott ihre Hoffnung und nicht vergäßen der Taten Gottes und seine Gebote hielten
7Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
8und nicht würden wie ihre Väter, eine abtrünnige und ungehorsame Art, welchen ihr Herz nicht fest war und ihr Geist nicht treulich hielt an Gott,
8І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
9wie die Kinder Ephraim, die geharnischt den Bogen führten, abfielen zur Zeit des Streits.
9Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
10Sie hielten den Bund Gottes nicht und wollten nicht in seinem Gesetz wandeln
10Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
11und vergaßen seiner Taten und seiner Wunder, die er ihnen erzeigt hatte.
11Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
12Vor ihren Vätern tat er Wunder in Ägyptenland, im Felde Zoan.
12Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
13Er zerteilte das Meer und ließ sie hindurchgehen und stellte das Wasser wie eine Mauer.
13Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14Er leitete sie des Tages mit einer Wolke und des Nachts mit einem hellen Feuer.
14І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15Er riß die Felsen in der Wüste und tränkte sie mit Wasser die Fülle
15Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16und ließ Bäche aus den Felsen fließen, daß sie hinabflossen wie Wasserströme.
16Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17Dennoch sündigten sie weiter gegen ihn und erzürnten den Höchsten in der Wüste
17Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18und versuchten Gott in ihrem Herzen, daß sie Speise forderten für ihre Seelen,
18І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19und redeten gegen Gott und sprachen: “Ja, Gott sollte wohl können einen Tisch bereiten in der Wüste?
19І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20Siehe, er hat wohl den Felsen geschlagen, daß Wasser flossen und Bäche sich ergossen; aber wie kann er Brot geben und seinem Volke Fleisch verschaffen?”
20Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21Da nun das der HERR hörte, entbrannte er, und Feuer ging an in Jakob, und Zorn kam über Israel,
21Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22daß sie nicht glaubten an Gott und hofften nicht auf seine Hilfe.
22Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23Und er gebot den Wolken droben und tat auf die Türen des Himmels
23А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24und ließ das Man auf sie regnen, zu essen, und gab ihnen Himmelsbrot.
24І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25Sie aßen Engelbrot; er sandte ihnen Speise die Fülle.
25Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26Er ließ wehen den Ostwind unter dem Himmel und erregte durch seine Stärke den Südwind
26Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27und ließ Fleisch auf sie regnen wie Staub und Vögel wie Sand am Meer
27І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28und ließ sie fallen unter ihr Lager allenthalben, da sie wohnten.
28І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29Da aßen sie und wurden allzu satt; er ließ sie ihre Lust büßen.
29І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30Da sie nun ihre Lust gebüßt hatten und noch davon aßen,
30Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31da kam der Zorn Gottes über sie und erwürgte die Vornehmsten unter ihnen und schlug darnieder die Besten in Israel.
31Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32Aber über das alles sündigten sie noch mehr und glaubten nicht an seine Wunder.
32Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33Darum ließ er sie dahinsterben, daß sie nichts erlangten und mußten ihr Leben lang geplagt sein.
33І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34Wenn er sie erwürgte, suchten sie ihn und kehrten sich zu Gott
34Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35und gedachten, daß Gott ihr Hort ist und Gott der Höchste ihr Erlöser ist,
35І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
36und heuchelten mit ihrem Munde und logen ihm mit ihrer Zunge;
36І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37aber ihr Herz war nicht fest an ihm, und hielten nicht treulich an seinem Bund.
37Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38Er aber war barmherzig und vergab die Missetat und vertilgte sie nicht und wandte oft seinen Zorn ab und ließ nicht seinen ganzen Zorn gehen.
38Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39Denn er gedachte, daß sie Fleisch sind, ein Wind, der dahinfährt und nicht wiederkommt.
39І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40Wie oft erzürnten sie ihn in der Wüste und entrüsteten ihn in der Einöde!
40Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41Sie versuchten Gott immer wieder und meisterten den Heiligen in Israel.
41І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42Sie gedachten nicht an seine Hand des Tages, da er sie erlöste von den Feinden;
42Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43wie er denn seine Zeichen in Ägypten getan hatte und seine Wunder im Lande Zoan;
43Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44da er ihr Wasser in Blut wandelte, daß sie ihre Bäche nicht trinken konnten;
44Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45da er Ungeziefer unter sie schickte, daß sie fraß, und Frösche, die sie verderbten,
45Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46und gab ihre Gewächse den Raupen und ihre Saat den Heuschrecken;
46Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47da er ihre Weinstöcke mit Hagel schlug und ihre Maulbeerbäume mit Schloßen;
47Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48da er ihr Vieh schlug mit Hagel und ihre Herden mit Wetterstrahlen;
48І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49da er böse Engel unter sie sandte in seinem grimmigen Zorn und ließ sie toben und wüten und Leid tun;
49Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50da er seinen Zorn ließ fortgehen und ihre Seele vor dem Tode nicht verschonte und übergab ihr Leben der Pestilenz;
50Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51da er alle Erstgeburt in Ägypten schlug, die Erstlinge ihrer Kraft in den Hütten Hams,
51І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52und ließ sein Volk ausziehen wie die Schafe und führte sie wie eine Herde in der Wüste.
52І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53Und leitete sie sicher, daß sie sich nicht fürchteten; aber ihre Feinde bedeckte das Meer.
53І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54Und er brachte sie zu seiner heiligen Grenze, zu diesem Berge, den seine Rechte erworben hat,
54І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55und vertrieb vor ihnen her die Völker und ließ ihnen das Erbe austeilen und ließ in jener Hütten die Stämme Israels wohnen.
55І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56Aber sie versuchten und erzürnten Gott den Höchsten und hielten ihre Zeugnisse nicht
56Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57und fielen zurück und verachteten alles wie ihre Väter und hielten nicht, gleichwie ein loser Bogen,
57Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58und erzürnten ihn mit ihren Höhen und reizten ihn mit ihren Götzen.
58Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59Und da das Gott hörte, entbrannte er und verwarf Israel ganz,
59Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60daß er seine Wohnung zu Silo ließ fahren, die Hütte, da er unter Menschen wohnte,
60І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61und gab seine Macht ins Gefängnis und seine Herrlichkeit in die Hand des Feindes
61І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62und übergab sein Volk ins Schwert und entbrannte über sein Erbe.
62І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63Ihre junge Mannschaft fraß das Feuer, und ihre Jungfrauen mußten ungefreit bleiben.
63Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64Ihre Priester fielen durchs Schwert, und waren keine Witwen, die da weinen sollten.
64Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65Und der Herr erwachte wie ein Schlafender, wie ein Starker jauchzt, der vom Wein kommt,
65Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66und schlug seine Feinde zurück und hängte ihnen ewige Schande an.
66І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67Und er verwarf die Hütte Josephs und erwählte nicht den Stamm Ephraim,
67І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68sondern erwählte den Stamm Juda, den Berg Zion, welchen er liebte.
68Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69Und baute sein Heiligtum hoch, wie die Erde, die ewiglich fest stehen soll.
69І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70Und erwählte seinen Knecht David und nahm ihn von den Schafställen;
70І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71von den säugenden Schafen holte er ihn, daß er sein Volk Jakob weiden sollte und sein Erbe Israel.
71Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72Und er weidete sie auch mit aller Treue und regierte mit allem Fleiß.
72І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.