Psalmen 10

Lutherbibel 1912

Kulish and Puluj Bible (1905)

1HERR, warum trittst du so ferne, verbirgst dich zur Zeit der Not?

1Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?

2Weil der Gottlose Übermut treibt, muß der Elende leiden; sie hängen sich aneinander und erdenken böse Tücke.

2Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.

3Denn der Gottlose rühmt sich seines Mutwillens, und der Geizige sagt dem Herrn ab und lästert ihn.

3Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.

4Der Gottlose meint in seinem Stolz, er frage nicht darnach; in allen seinen Tücken hält er Gott für nichts.

4В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!

5Er fährt fort mit seinem Tun immerdar; deine Gerichte sind ferne von ihm; er handelt trotzig mit allen seinen Feinden.

5Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.

6Er spricht in seinem Herzen: Ich werde nimmermehr darniederliegen; es wird für und für keine Not haben.

6Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.

7Sein Mund ist voll Fluchens, Falschheit und Trugs; seine Zunge richtet Mühe und Arbeit an.

7Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.

8Er sitzt und lauert in den Dörfern; er erwürgt die Unschuldigen heimlich; seine Augen spähen nach dem Armen.

8Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,

9Er lauert im Verborgenen wie ein Löwe in der Höhle; er lauert, daß er den Elenden erhasche, und er hascht ihn, wenn er ihn in sein Netz zieht.

9Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.

10Er zerschlägt und drückt nieder und stößt zu Boden den Armen mit Gewalt.

10Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.

11Er spricht in seinem Herzen: Gott hat's vergessen; er hat sein Antlitz verborgen, er wird's nimmermehr sehen.

11Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!

12Stehe auf, HERR; Gott, erhebe deine Hand; vergiß der Elenden nicht!

12Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!

13Warum soll der Gottlose Gott lästern und in seinem Herzen sprechen: Du fragest nicht darnach?

13Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?

14Du siehest ja, denn du schauest das Elend und den Jammer; es steht in deinen Händen. Die Armen befehlens's dir; du bist der Waisen Helfer.

14Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.

15Zerbrich den Arm des Gottlosen und suche heim das Böse, so wird man sein gottlos Wesen nimmer finden.

15Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.

16Der HERR ist König immer und ewiglich; die Heiden müssen aus seinem Land umkommen.

16Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.

17Das Verlangen der Elenden hörst du, HERR; ihr Herz ist gewiß, daß dein Ohr darauf merket,

17Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,

18daß du Recht schaffest dem Waisen und Armen, daß der Mensch nicht mehr trotze auf Erden.

18Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.