Psalmen 35
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ein Psalm Davids. HERR, hadere mit meinen Haderern; streite wider meine Bestreiter.
1Давидова. Суди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене.
2Ergreife Schild und Waffen und mache dich auf, mir zu helfen!
2Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї!
3Zücke den Spieß und schütze mich gegen meine Verfolger! Sprich zu meiner Seele: Ich bin deine Hilfe!
3Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє!
4Es müssen sich schämen und gehöhnt werden, die nach meiner Seele stehen; es müssen zurückkehren und zu Schanden werden, die mir übelwollen.
4Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене!
5Sie müssen werden wie Spreu vor dem Winde, und der Engel des Herrn stoße sie weg.
5Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх.
6Ihr Weg müsse finster und schlüpfrig werden, und der Engel des HERRN verfolge sie.
6Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них.
7Denn sie haben mir ohne Ursache ihr Netz gestellt, mich zu verderben, und haben ohne Ursache meiner Seele Gruben zugerichtet.
7Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.
8Er müsse unversehens überfallen werden; und sein Netz, das er gestellt hat, müsse ihn fangen; und er müsse darin überfallen werden.
8Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, — і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.
9Aber meine Seele müsse sich freuen des HERRN und sei fröhlich über seine Hilfe.
9А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення!
10Alle meine Gebeine müssen sagen: HERR, wer ist deinesgleichen? Der du den Elenden errettest von dem, der ihm zu stark ist, und den Elenden und Armen von seinen Räubern.
10Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його!
11Es treten frevle Zeugen auf; die zeihen mich, des ich nicht schuldig bin.
11Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.
12Sie tun mir Arges um Gutes, mich in Herzeleid zu bringen.
12Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.
13Ich aber, wenn sie krank waren, zog einen Sack an, tat mir wehe mit Fasten und betete stets von Herzen;
13А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;
14ich hielt mich, als wäre es mein Freund und Bruder; ich ging traurig wie einer, der Leid trägt über seine Mutter.
14Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився.
15Sie aber freuen sich über meinen Schaden und rotten sich; es rotten sich die Hinkenden wider mich ohne meine Schuld; sie zerreißen und hören nicht auf.
15Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину.
16Mit denen, die da heucheln und spotten um des Bauches willen, beißen sie ihre Zähne zusammen über mich.
16Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами.
17Herr, wie lange willst du zusehen? Errette doch meine Seele aus ihrem Getümmel und meine einsame von den jungen Löwen!
17Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою!
18Ich will dir danken in der großen Gemeinde, und unter vielem Volk will ich dich rühmen.
18Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом.
19Laß sich nicht über mich freuen, die mir unbillig feind sind, noch mit Augen spotten, die mich ohne Ursache hassen!
19Не допусти, щоб втїшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно.
20Denn sie trachten Schaden zu tun und suchen falsche Anklagen gegen die Stillen im Lande
20Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї.
21und sperren ihr Maul weit auf wider mich und sprechen: “Da, Da! das sehen wir gerne.”
21І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші!
22HERR, du siehst es, schweige nicht; Herr, sei nicht ferne von mir!
22Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене!
23Erwecke dich und wache auf zu meinem Recht und zu meiner Sache, mein Gott und Herr!
23Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє!
24HERR, mein Gott, richte mich nach deiner Gerechtigkeit, daß sie sich über mich nicht freuen.
24Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною.
25Laß sie nicht sagen in ihrem Herzen: “Da, da! das wollten wir.” Laß sie nicht sagen: “Wir haben ihn verschlungen.”
25Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли!
26Sie müssen sich schämen und zu Schanden werden alle, die sich meines Übels freuen; sie müssen mit Schande und Scham gekleidet werden, die sich gegen mich rühmen.
26Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене.
27Rühmen und freuen müssen sich, die mir gönnen, daß ich recht behalte, und immer sagen: Der HERR sei hoch gelobt, der seinem Knechte wohlwill.
27Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого.
28Und meine Zunge soll reden von deiner Gerechtigkeit und dich täglich preisen.
28І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.