Psalmen 90
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ein Gebet Mose's, des Mannes Gottes. Herr, Gott, du bist unsre Zuflucht für und für.
1Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.
2Ehe denn die Berge wurden und die Erde und die Welt geschaffen wurden, bist du, Gott, von Ewigkeit zu Ewigkeit,
2Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.
3der du die Menschen lässest sterben und sprichst: Kommt wieder, Menschenkinder!
3Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!
4Denn tausend Jahre sind vor dir wie der Tag, der gestern vergangen ist, und wie eine Nachtwache.
4Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.
5Du lässest sie dahinfahren wie einen Strom; sie sind wie ein Schlaf, gleichwie ein Gras, das doch bald welk wird,
5Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає.
6das da frühe blüht und bald welk wird und des Abends abgehauen wird und verdorrt.
6Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.
7Das macht dein Zorn, daß wir so vergehen, und dein Grimm, daß wir so plötzlich dahinmüssen.
7Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.
8Denn unsere Missetaten stellst du vor dich, unsre unerkannte Sünde ins Licht vor deinem Angesicht.
8Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.
9Darum fahren alle unsere Tage dahin durch deinen Zorn; wir bringen unsre Jahre zu wie ein Geschwätz.
9Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.
10Unser Leben währet siebzig Jahre, und wenn's hoch kommt, so sind's achtzig Jahre, und wenn's köstlich gewesen ist, so ist es Mühe und Arbeit gewesen; denn es fährt schnell dahin, als flögen wir davon.
10Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.
11Wer glaubt aber, daß du so sehr zürnest, und wer fürchtet sich vor solchem deinem Grimm?
11Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?
12Lehre uns bedenken, daß wir sterben müssen, auf daß wir klug werden.
12Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!
13HERR, kehre doch wieder zu uns und sei deinen Knechten gnädig!
13Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!
14Fülle uns früh mit deiner Gnade, so wollen wir rühmen und fröhlich sein unser Leben lang.
14Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!
15Erfreue uns nun wieder, nachdem du uns so lange plagest, nachdem wir so lange Unglück leiden.
15Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.
16Zeige deinen Knechten deine Werke und deine Ehre ihren Kindern.
16Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!
17Und der HERR, unser Gott, sei uns freundlich und fördere das Werk unsrer Hände bei uns; ja, das Werk unsrer Hände wolle er fördern!
17І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.