Psalmorum 90

Clementine Vulgate, 1598

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Laus cantici David. [Qui habitat in adjutorio Altissimi, in protectione Dei cæli commorabitur.

1Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід.

2Dicet Domino: Susceptor meus es tu, et refugium meum; Deus meus, sperabo in eum.

2Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.

3Quoniam ipse liberavit me de laqueo venantium, et a verbo aspero.

3Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!

4Scapulis suis obumbrabit tibi, et sub pennis ejus sperabis.

4Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.

5Scuto circumdabit te veritas ejus: non timebis a timore nocturno;

5Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає.

6a sagitta volante in die, a negotio perambulante in tenebris, ab incursu, et dæmonio meridiano.

6Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.

7Cadent a latere tuo mille, et decem millia a dextris tuis; ad te autem non appropinquabit.

7Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.

8Verumtamen oculis tuis considerabis, et retributionem peccatorum videbis.

8Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.

9Quoniam tu es, Domine, spes mea; Altissimum posuisti refugium tuum.

9Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.

10Non accedet ad te malum, et flagellum non appropinquabit tabernaculo tuo.

10Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.

11Quoniam angelis suis mandavit de te, ut custodiant te in omnibus viis tuis.

11Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?

12In manibus portabunt te, ne forte offendas ad lapidem pedem tuum.

12Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!

13Super aspidem et basiliscum ambulabis, et conculcabis leonem et draconem.

13Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!

14Quoniam in me speravit, liberabo eum; protegam eum, quoniam cognovit nomen meum.

14Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!

15Clamabit ad me, et ego exaudiam eum; cum ipso sum in tribulatione: eripiam eum, et glorificabo eum.

15Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.

16Longitudine dierum replebo eum, et ostendam illi salutare meum.]

16Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!

no verse 17 in this text

17І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.