Psalmen 106
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Halleluja! Danket dem HERRN; denn er ist freundlich, und seine Güte währet ewiglich.
1Хвалїте Господа! Прославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!
2Wer kann die großen Taten des HERRN ausreden und alle seine löblichen Werke preisen?
2Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?
3Wohl denen, die das Gebot halten und tun immerdar recht!
3Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!
4HERR, gedenke mein nach der Gnade, die du dem Volk verheißen hast; beweise uns deine Hilfe,
4Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!
5daß wir sehen mögen die Wohlfahrt deiner Auserwählten und uns freuen, daß es deinem Volk wohl geht, und uns rühmen mit deinem Erbteil.
5Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.
6Wir haben gesündigt samt unsern Vätern; wir haben mißgehandelt und sind gottlos gewesen.
6Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.
7Unsre Väter in Ägypten wollten deine Wunder nicht verstehen; sie gedachten nicht an deine große Güte und waren ungehorsam am Meer, am Schilfmeer.
7Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.
8Er half ihnen aber um seines Namens willen, daß er seine Macht bewiese.
8Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.
9Und er schalt das Schilfmeer: da ward's trocken, und führte sie durch die Tiefen wie in einer Wüste
9І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.
10und half ihnen von der Hand des, der sie haßte, und erlöste sie von der Hand des Feindes;
10І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.
11und die Wasser ersäuften ihre Widersacher, daß nicht einer übrig blieb.
11Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.
12Da glaubten sie an seine Worte und sangen sein Lob.
12Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.
13Aber sie vergaßen bald seiner Werke; sie warteten nicht auf seinen Rat.
13Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.
14Und sie wurden lüstern in der Wüste und versuchten Gott in der Einöde.
14Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.
15Er aber gab ihnen ihre Bitte und sandte ihnen genug, bis ihnen davor ekelte.
15Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.
16Und sie empörten sich wider Mose im Lager, wider Aaron, den Heiligen des HERRN.
16І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.
17Die Erde tat sich auf und verschlang Dathan und deckte zu die Rotte Abirams,
17Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.
18und Feuer ward unter ihrer Rotte angezündet, die Flamme verbrannte die Gottlosen.
18І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.
19Sie machten ein Kalb am Horeb und beteten an das gegossene Bild
19Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.
20und verwandelten ihre Ehre in ein Gleichnis eines Ochsen, der Gras frißt.
20І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.
21Sie vergaßen Gottes, ihres Heilands, der so große Dinge in Ägypten getan hatte,
21Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,
22Wunder im Lande Hams und schreckliche Werke am Schilfmeer.
22Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.
23Und er sprach, er wolle sie vertilgen, wo nicht Mose, sein Auserwählter, in den Riß getreten wäre vor ihm, seinen Grimm abzuwenden, auf daß er sie nicht gar verderbte.
23Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.
24und sie verachteten das liebe Land, sie glaubten seinem Wort nicht
24Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;
25und murrten in ihren Hütten; sie gehorchten der Stimme des HERRN nicht.
25Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.
26Und er hob auf seine Hand wider sie, daß er sie niederschlüge in der Wüste
26Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,
27und würfe ihren Samen unter die Heiden und zerstreute sie in die Länder.
27І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.
28Und sie hingen sich an den Baal-Peor und aßen von den Opfern der toten Götzen
28Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.
29und erzürnten ihn mit ihrem Tun; da brach auch die Plage unter sie.
29Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.
30Da trat Pinehas herzu und schlichtete die Sache; da ward der Plage gesteuert.
30Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.
31Das ward ihm gerechnet zur Gerechtigkeit für und für ewiglich.
31І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.
32Und sie erzürnten ihn am Haderwasser, und Mose ging es übel um ihretwillen.
32Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.
33Denn sie betrübten ihm sein Herz, daß ihm etliche Worte entfuhren.
33Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.
34Auch vertilgten sie die Völker nicht, wie sie doch der HERR geheißen hatte;
34Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;
35sondern sie mengten sich unter die Heiden und lernten derselben Werke
35Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.
36und dienten ihren Götzen; die wurden ihnen zum Fallstrick.
36Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.
37Und sie opferten ihre Söhne und ihre Töchter den Teufeln
37Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;
38und vergossen unschuldig Blut, das Blut ihrer Söhne und ihrer Töchter, die sie opferten den Götzen Kanaans, daß das Land mit Blutschulden befleckt ward;
38Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.
39und verunreinigten sich mit ihren Werken und wurden abgöttisch mit ihrem Tun.
39І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.
40Da ergrimmte der Zorn des HERRN über sein Volk, und er gewann einen Greuel an seinem Erbe
40Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і зʼогидїло йому наслїддє його;
41und gab sie in die Hände der Heiden, daß über sie herrschten, die ihnen gram waren.
41Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.
42Und ihre Feinde ängsteten sie; und sie wurden gedemütigt unter ihre Hände.
42Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.
43Er errettete sie oftmals; aber sie erzürnten ihn mit ihrem Vornehmen und wurden wenig um ihrer Missetat willen.
43Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.
44Und er sah ihre Not an, da er ihre Klage hörte,
44Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;
45und gedachte an seinen Bund, den er mit ihnen gemacht hatte; und es reute ihn nach seiner großen Güte,
45І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.
46und er ließ sie zur Barmherzigkeit kommen vor allen, die sie gefangen hatten.
46І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.
47Hilf uns, HERR, unser Gott, und bringe uns zusammen aus den Heiden, daß wir danken deinem heiligen Namen und rühmen dein Lob.
47Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!
48Gelobet sei der HERR, der Gott Israels, von Ewigkeit zu Ewigkeit, und alles Volk spreche: Amen, halleluja!
no verse 48 in this text
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.