Psalmen 144
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1Ein Psalm Davids. Gelobet sei der HERR, mein Hort, der meine Hände lehrt streiten und meine Fäuste kriegen,
1Давидова. Благословен Господь, скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни палцї мої!
2meine Güte und meine Burg, mein Schutz und mein Erretter, mein Schild, auf den ich traue, der mein Volk unter mich zwingt.
2Він моя милість і огорода моя, твердиня моя висока і мій спаситель; щит мій, і той, на кого я вповаю, котрий корить народ мій під мене.
3HERR, was ist der Mensch, daß du dich sein annimmst, und des Menschen Kind, daß du ihn so achtest?
3Господи, що таке чоловік, щоб тобі знати про його, той син чоловічий, щоб ти зважав на його?
4Ist doch der Mensch gleich wie nichts; seine Zeit fährt dahin wie ein Schatten.
4Чоловік, як той подих; днї його, як тїнь, що перелїтає.
5HERR, neige deine Himmel und fahre herab; rühre die Berge an, daß sie rauchen;
5Господи, прихили небо твоє, і зійди на долину! До гір торкнися, нехай задимують!
6laß blitzen und zerstreue sie; schieße deine Strahlen und schrecke sie;
6Блискай блискавками, і розсип їх! Пусти стріли твої, й замішай їх!
7strecke deine Hand aus von der Höhe und erlöse mich und errette mich von großen Wassern, von der Hand der Kinder der Fremde,
7Простри руку твою з висоти, вихопи мене, і вирятуй із вод великих, із руки чужинцїв.
8deren Mund redet unnütz, und ihre Werke sind falsch.
8Уста їх про марне говорять, а правиця їх є правиця брехнї!
9Gott, ich will dir ein neues Lied singen, ich will dir spielen auf dem Psalter von zehn Saiten,
9Боже, нову пісню тобі засьпіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної піснї тобі заграю;
10der du den Königen Sieg gibst und erlöst deinen Knecht David vom mörderischen Schwert des Bösen.
10Тобі, що даєш спасеннє царям, ізбавляєш Давида, слугу свого, від меча смертиносного.
11Erlöse mich auch und errette mich von der Hand der Kinder der Fremde, deren Mund redet unnütz, und ihre Werke sind falsch,
11Вихопи мене і вирятуй з руки чужинцїв, котрих уста про марне говорять, а котрих правиця є правиця брехнї!
12daß unsere Söhne aufwachsen in ihrer Jugend wie die Pflanzen, und unsere Töchter seien wie die ausgehauenen Erker, womit man Paläste ziert;
12Щоб сини наші були, як висадки, зрощені в їх молодостї; дочки наші стрункі, як тесані стовпи угольні збудованої палати;
13daß unsere Kammern voll seien und herausgeben können einen Vorrat nach dem andern; daß unsere Schafe tragen tausend und zehntausend auf unsern Triften;
13Щоб засїки наші були повні, всяким хлїбом багаті; щоб скотина наша тисячма множилась, десятки тисяч по вертепах наших;
14daß unsere Ochsen viel erarbeiten; daß kein Schade, kein Verlust noch Klage auf unsern Gassen sei.
14Щоб корови наші телились; щоб не було влому, і жадного убитку, і жадної лайки на улицях наших.
15Wohl dem Volk, dem es also geht! Wohl dem Volk, des Gott der HERR ist!
15Щасливий нарід, в котрого така доля! Щасливий нарід, котрому Господь — Бог його!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.