Псалмул 144

Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script

Kulish and Puluj Bible (1905)

1Бинекувынтат сэ фие Домнул, Стынка мя, каре-мь депринде мыниле ла луптэ, деӂетеле ла бэтэлие,

1Давидова. Благословен Господь, скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни палцї мої!

2Бинефэкэторул меу ши Четэцуя мя, Турнул меу де скэпаре ши Избэвиторул меу, Скутул меу де адэпост, каре-мь супуне пе попорул меу!

2Він моя милість і огорода моя, твердиня моя висока і мій спаситель; щит мій, і той, на кого я вповаю, котрий корить народ мій під мене.

3Доамне, че есте омул ка сэ ей куноштинцэ де ел, фиул омулуй, ка сэ ей сяма ла ел?

3Господи, що таке чоловік, щоб тобі знати про його, той син чоловічий, щоб ти зважав на його?

4Омул есте ка о суфларе, зилеле луй сунт ка умбра каре трече.

4Чоловік, як той подих; днї його, як тїнь, що перелїтає.

5Плякэ черуриле, Доамне, ши кобоарэ-Те! Атинӂе мунций, ка сэ фумеӂе!

5Господи, прихили небо твоє, і зійди на долину! До гір торкнися, нехай задимують!

6Фулӂерэ ши рисипеште пе врэжмаший мей! Арункэ-Ць сэӂециле ши пуне-й пе фугэ!

6Блискай блискавками, і розсип їх! Пусти стріли твої, й замішай їх!

7Ынтинде-Ць мыниле де сус, избэвеште-мэ ши скапэ-мэ дин апеле челе марь, дин мына фиилор челуй стрэин,

7Простри руку твою з висоти, вихопи мене, і вирятуй із вод великих, із руки чужинцїв.

8а кэрор гурэ спуне неадевэрурь ши а кэрор дряптэ есте о дряптэ минчиноасэ!

8Уста їх про марне говорять, а правиця їх є правиця брехнї!

9Думнезеуле, Ыць вой кынта о кынтаре ноуэ, Те вой лэуда ку алэута ку зече коарде.

9Боже, нову пісню тобі засьпіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної піснї тобі заграю;

10Ту, каре дай ымпэрацилор бируинца, каре ай скэпат де сабие учигашэ пе робул Тэу Давид,

10Тобі, що даєш спасеннє царям, ізбавляєш Давида, слугу свого, від меча смертиносного.

11избэвеште-мэ ши скапэ-мэ дин мына фиилор челуй стрэин, а кэрор гурэ спуне неадевэрурь ши а кэрор дряптэ есте о дряптэ минчиноасэ!…

11Вихопи мене і вирятуй з руки чужинцїв, котрих уста про марне говорять, а котрих правиця є правиця брехнї!

12Фиий ноштри сунт ка ниште одрасле, каре креск ын тинереця лор; фетеле ноастре, ка ниште стылпь сэпаць фрумос, каре фак подоаба каселор ымпэрэтешть.

12Щоб сини наші були, як висадки, зрощені в їх молодостї; дочки наші стрункі, як тесані стовпи угольні збудованої палати;

13Грынареле ноастре сунт плине ши ӂем де тот фелул де меринде; турмеле ни се ынмулцеск ку мииле, ку зечиле де мий, ын кымпииле ноастре:

13Щоб засїки наші були повні, всяким хлїбом багаті; щоб скотина наша тисячма множилась, десятки тисяч по вертепах наших;

14вицелеле ноастре сунт прэситоаре; ну-й ничо пагубэ, ничо робие, ничун ципэт ын улицеле ноастре!

14Щоб корови наші телились; щоб не було влому, і жадного убитку, і жадної лайки на улицях наших.

15Фериче де попорул каре стэ астфел! Фериче де попорул ал кэруй Думнезеу есте Домнул!

15Щасливий нарід, в котрого така доля! Щасливий нарід, котрому Господь — Бог його!

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.