Psalmen 71
Lutherbibel 1912Translation
Lutherbibel 1912
Kulish and Puluj Bible (1905)
1HERR, ich traue auf dich; laß mich nimmermehr zu Schanden werden.
1На тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки.
2Errette mich durch deine Gerechtigkeit und hilf mir aus; neige deine Ohren zu mir und hilf mir!
2По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене!
3Sei mir ein starker Hort, dahin ich immer fliehen möge, der du zugesagt hast mir zu helfen; denn du bist mein Fels und meine Burg.
3Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити! Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня.
4Mein Gott, hilf mir aus der Hand der Gottlosen, aus der Hand des Ungerechten und Tyrannen.
4Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя!
5Denn du bist meine Zuversicht, Herr HERR, meine Hoffnung von meiner Jugend an.
5Ти бо єси моя надїя, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого.
6Auf dich habe ich mich verlassen von Mutterleibe an; du hast mich aus meiner Mutter Leib gezogen. Mein Ruhm ist immer von dir.
6Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю.
7Ich bin vor vielen wie ein Wunder; aber du bist meine starke Zuversicht.
7Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита.
8Laß meinen Mund deines Ruhmes und deines Preises voll sein täglich.
8Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день.
9Verwirf mich nicht in meinem Alter; verlaß mich nicht, wenn ich schwach werde.
9Не відкинь мене у старостї; коли знеможу силою, не опусти мене!
10Denn meine Feinde reden wider mich, und die auf meine Seele lauern, beraten sich miteinander
10Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються.
11und sprechen: “Gott hat ihn verlassen; jaget nach und ergreifet ihn, denn da ist kein Erretter.”
11І вони кажуть: Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя.
12Gott, sei nicht ferne von mir; mein Gott, eile, mir zu helfen!
12Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч!
13Schämen müssen sich und umkommen, die meiner Seele zuwider sind; mit Schande und Hohn müssen sie überschüttet werden, die mein Unglück suchen.
13Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають!
14Ich aber will immer harren und will immer deines Ruhmes mehr machen.
14Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити.
15Mein Mund soll verkündigen deine Gerechtigkeit, täglich deine Wohltaten, die ich nicht alle zählen kann.
15Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку.
16Ich gehe einher in der Kraft des Herrn HERRN; ich preise deine Gerechtigkeit allein.
16Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько.
17Gott, du hast mich von Jugend auf gelehrt, und bis hierher verkündige ich deine Wunder.
17Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої.
18Auch verlaß mich nicht, Gott, im Alter, wenn ich grau werde, bis ich deinen Arm verkündige Kindeskindern und deine Kraft allen, die noch kommen sollen.
18І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою!
19Gott, deine Gerechtigkeit ist hoch, der du große Dinge tust. Gott, wer ist dir gleich?
19І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі?
20Denn du lässest mich erfahren viele und große Angst und machst mich wieder lebendig und holst mich wieder aus der Tiefe der Erde herauf.
20Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї.
21Du machst mich sehr groß und tröstest mich wieder.
21Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.
22So danke ich auch dir mit Psalterspiel für deine Treue, mein Gott; ich lobsinge dir auf der Harfe, du Heiliger in Israel.
22І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля!
23Meine Lippen und meine Seele, die du erlöst hast, sind fröhlich und lobsingen dir.
23Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси;
24Auch dichtet meine Zunge täglich von deiner Gerechtigkeit; denn schämen müssen sich und zu Schanden werden, die mein Unglück suchen.
24І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.