诗篇 44
Chinese Union Version, punctuated (Simplified)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1神啊，你在古时， 我们列祖的日子所行的事， 我们亲耳听见了； 我们的列祖也给我们述说过。
1Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
2你曾用手赶出外邦人， 却栽培了我们列祖； 你苦待列邦， 却叫我们列祖发达。
2Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
3因为他们不是靠自己的刀剑得地土， 也不是靠自己的膀臂得胜， 乃是靠你的右手、你的膀臂， 和你脸上的亮光， 因为你喜悦他们。
3Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
4神啊，你是我的王； 求你出令使 雅各 得胜。
4Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
5我们靠你要推倒我们的敌人， 靠你的名要践踏那起来攻击我们的人。
5Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
6因为，我必不靠我的弓； 我的刀也不能使我得胜。
6Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
7惟你救了我们脱离敌人， 使恨我们的人羞愧。
7Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
8我们终日因 神夸耀， 还要永远称谢你的名。 （细拉）
8Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
9但如今你丢弃了我们，使我们受辱， 不和我们的军兵同去。
9А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
10你使我们向敌人转身退后； 那恨我们的人任意抢夺。
10Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
11你使我们当作快要被吃的羊， 把我们分散在列邦中。
11Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
12你卖了你的子民也不赚利， 所得的价值并不加添你的 资财 。
12Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
13你使我们受邻国的羞辱， 被四围的人嗤笑讥刺。
13Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
14你使我们在列邦中作了笑谈， 使众民向我们摇头。
14Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
15我的凌辱终日在我面前， 我脸上的羞愧将我遮蔽，
15Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
16都因那辱骂毁谤人的声音， 又因仇敌和报仇人的缘故。
16Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
17这都临到我们身上， 我们却没有忘记你， 也没有违背你的约。
17Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
18我们的心没有退后； 我们的脚也没有偏离你的路。
18Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
19你在野狗之处压伤我们， 用死荫遮蔽我们。
19Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
20倘若我们忘了 神的名， 或向别神举手，
20Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
21神岂不鉴察这事吗？ 因为他晓得人心里的隐秘。
21То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
22我们为你的缘故终日被杀； 人看我们如将宰的羊。
22Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
23主啊，求你睡醒，为何尽睡呢？ 求你兴起，不要永远丢弃 我们 ！
23Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
24你为何掩面， 不顾我们所遭的苦难和所受的欺压？
24Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
25我们的性命伏于尘土； 我们的肚腹紧贴地面。
25Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
26求你起来帮助我们！ 凭你的慈爱救赎我们！
26Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.