詩篇 137
Chinese Union Version, punctuated (Traditional)
Kulish and Puluj Bible (1905)
1我們曾在 巴比倫 的河邊坐下, 一追想 錫安 就哭了。
1Над ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.
2我們把琴掛在那裏的柳樹上;
2На вербах її повішали ми псалтирі наші.
3因為在那裏,擄掠我們的要我們唱歌, 搶奪我們的 要我們 作樂, 說 : 給我們唱一首 錫安 歌吧!
3Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!‟
4我們怎能在外邦唱耶和華的歌呢?
4Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?
5耶路撒冷 啊,我若忘記你, 情願我的右手忘記 技巧 !
5Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!
6我若不記念你, 若不看 耶路撒冷 過於我所最喜樂的, 情願我的舌頭貼於上膛!
6Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!
7耶路撒冷 遭難 的日子, 以東 人說:拆毀!拆毀! 直拆到根基! 耶和華啊,求你記念這仇!
7Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!
8將要被滅的 巴比倫 城啊, 報復你像你待我們的,那人便為有福!
8О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.
9拿你的嬰孩摔在磐石上的, 那人便為有福!
9Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.