Псальма 44
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Боже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
1Au chef des chantres. Des fils de Koré. Cantique.
2Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
2O Dieu! Nous avons entendu de nos oreilles, Nos pères nous ont raconté Les œuvres que tu as accomplies de leur temps, Aux jours d’autrefois.
3Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
3De ta main tu as chassé des nations pour les établir, Tu as frappé des peuples pour les étendre.
4Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
4Car ce n’est point par leur épée qu’ils se sont emparés du pays, Ce n’est point leur bras qui les a sauvés; Mais c’est ta droite, c’est ton bras, c’est la lumière de ta face, Parce que tu les aimais.
5Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
5O Dieu! Tu es mon roi: Ordonne la délivrance de Jacob!
6Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
6Avec toi nous renversons nos ennemis, Avec ton nom nous écrasons nos adversaires.
7Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
7Car ce n’est pas en mon arc que je me confie, Ce n’est pas mon épée qui me sauvera;
8Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
8Mais c’est toi qui nous délivres de nos ennemis, Et qui confonds ceux qui nous haïssent.
9А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
9Nous nous glorifions en Dieu chaque jour, Et nous célébrerons à jamais ton nom. — Pause.
10Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
10Cependant tu nous repousses, tu nous couvres de honte, Tu ne sors plus avec nos armées;
11Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
11Tu nous fais reculer devant l’ennemi, Et ceux qui nous haïssent enlèvent nos dépouilles.
12Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
12Tu nous livres comme des brebis à dévorer, Tu nous disperses parmi les nations.
13Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
13Tu vends ton peuple pour rien, Tu ne l’estimes pas à une grande valeur.
14Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
14Tu fais de nous un objet d’opprobre pour nos voisins, De moquerie et de risée pour ceux qui nous entourent;
15Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
15Tu fais de nous un objet de sarcasme parmi les nations, Et de hochements de tête parmi les peuples.
16Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
16Ma honte est toujours devant moi, Et la confusion couvre mon visage,
17Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
17A la voix de celui qui m’insulte et m’outrage, A la vue de l’ennemi et du vindicatif.
18Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
18Tout cela nous arrive, sans que nous t’ayons oublié, Sans que nous ayons violé ton alliance:
19Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
19Notre cœur ne s’est point détourné, Nos pas ne se sont point éloignés de ton sentier,
20Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
20Pour que tu nous écrases dans la demeure des chacals, Et que tu nous couvres de l’ombre de la mort.
21То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
21Si nous avions oublié le nom de notre Dieu, Et étendu nos mains vers un dieu étranger,
22Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
22Dieu ne le saurait-il pas, Lui qui connaît les secrets du cœur?
23Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
23Mais c’est à cause de toi qu’on nous égorge tous les jours, Qu’on nous regarde comme des brebis destinées à la boucherie.
24Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
24Réveille-toi! Pourquoi dors-tu, Seigneur? Réveille-toi! Ne nous repousse pas à jamais!
25Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.
25Pourquoi caches-tu ta face? Pourquoi oublies-tu notre misère et notre oppression?
26Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!
26Car notre âme est abattue dans la poussière, Notre corps est attaché à la terre.
no verse 27 in this text
27Lève-toi, pour nous secourir! Délivre-nous à cause de ta bonté!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.