Псальма 137

Kulish and Puluj Bible (1905)

Louis Segond 1910

1Над ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.

1Sur les bords des fleuves de Babylone, Nous étions assis et nous pleurions, En nous souvenant de Sion.

2На вербах її повішали ми псалтирі наші.

2Aux saules de la contrée Nous avions suspendu nos harpes.

3Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!‟

3Là, nos vainqueurs nous demandaient des chants, Et nos oppresseurs de la joie: Chantez-nous quelques-uns des cantiques de Sion!

4Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?

4Comment chanterions-nous les cantiques de l’Éternel Sur une terre étrangère?

5Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!

5Si je t’oublie, Jérusalem, Que ma droite m’oublie!

6Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!

6Que ma langue s’attache à mon palais, Si je ne me souviens de toi, Si je ne fais de Jérusalem Le principal sujet de ma joie!

7Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!

7Éternel, souviens-toi des enfants d’Édom, Qui, dans la journée de Jérusalem, Disaient: Rasez, rasez Jusqu’à ses fondements!

8О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.

8Fille de Babylone, la dévastée, Heureux qui te rend la pareille, Le mal que tu nous as fait!

9Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!

9Heureux qui saisit tes enfants, Et les écrase sur le roc!

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.