Псальма 137

Kulish and Puluj Bible (1905)

Londona Biblio (Esperanto, 1910)

1Над ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.

1Apud la riveroj de Babel Ni sidis kaj ploris, Rememorante Cionon.

2На вербах її повішали ми псалтирі наші.

2Sur la salikoj tie Ni pendigis niajn harpojn.

3Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!‟

3Ĉar tie niaj kaptintoj postulis de ni kantojn, Kaj niaj mokantoj ĝojon, dirante: Kantu al ni el la kantoj de Cion.

4Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?

4Kiel ni kantos sur fremda tero La kanton de la Eternulo?

5Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!

5Se mi forgesos vin, ho Jerusalem, Tiam forgesiĝu mia dekstra mano;

6Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!

6Algluiĝu mia lango al mia palato, Se mi vin ne memoros, Se mi ne levos Jerusalemon en la supron de miaj ĝojoj.

7Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!

7Rememorigu, ho Eternulo, al la filoj de Edom La tagon de Jerusalem, kiam ili diris: Detruu, detruu ĝis ĝia fundamento.

8О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.

8Ho ruinigema filino de Babel! Bone estos al tiu, Kiu repagos al vi por la faro, kiun vi faris al ni.

9Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!

9Bone estos al tiu, Kiu prenos kaj frakasos viajn infanetojn sur ŝtono.

Tip: use the ← and → keys to turn chapters.